День тезоименитства Блаженнейшего митрополита Онуфрия

Сегодня Святая Церковь совершает Отдание праздника Пятидесятницы — конец попразднства праздника Троицы. Также 25 июня отмечает свой очередной День тезоименитства Предстоятель Украинской Православной Церкви, Блаженнейший митрополит Онуфрий.

Как сказал Его Блаженство в одном из интервью о своём Небесном покровителе, «пример преподобного Онуфрия Великого вдохновляет на ревность в служении».

В День Именин Его Блаженства публикуем отрывки интервью Предстоятеля Украинской Православной Церкви в статье, подготовленной пресс-секретарём Предстоятеля архимандритом Пафнутиєм (Мусиенком) и Информационно-просветительским отделом УПЦ. В данной публикации отражено отношение Его Блаженства к различным вопросам как церковной жизни, так о общечеловеческих ценностей, путей их достижения.

ПРО МОЛИТВУ

«У світі багато суєти і нам важко проводити таке життя, як проводять іноки в монастирях на святій Горі Афон. Але ми повинні все-одно трудитися і привчати себе до молитви. Тому що молитва — той скарб, за який людина може все купити. Молитвою можна у Бога випросити собі прощення гріхів, молитвою собі можна випросити у Бога зцілення для душі і тіла, молитвою можна випросити у Бога здоров’я, благословення для рідних, для близьких, для дітей, для знайомих, молитвою можна випросити собі у Бога допомоги на всі наші земні справи. Якщо людина має молитву — вона має духовне золото, за яке може купити собі все, чого потребує для нормального земного життя. І найголовніше — молитвою можна вимолити у Бога собі дар вічного спасіння».

ПРО ВІРУ

«Віра людини укріплюється тільки тоді, коли вона намагається жити по заповідям Христовим. Це єдиний шлях, на якому християнин вступає в тісний контакт з Богом, в тісне спілкування зі своїм Творцем. На цьому шляху боротьби з вітхою людиною в собі, у цьому намаганні поставити себе в рамки Божественного Закону, людина починає відчувати Божественну благодать. Так поступово вона зростає у вірі, і її віра стає такою, що з часом її ніщо не може похитнути».

ПРО БОГОПІЗНАННЯ

«Святая Православная Церковь хранит правильное понятие о Боге. Не имея правильных понятий о Боге, человек не может угодить Ему и, вследствие этого, приблизиться к Нему. Если мы хотим кому-то сделать приятное, мы узнаем нравы этого человека, узнаем его желания, привычки и тогда стараемся сделать то, что ему приятно, и только после этого о чем-то его просим (если это вышестоящий начальник), таким образом располагая начальника к себе. Почему же человек не старается расположить к себе своего Творца? Того, Кто дал всё — и тело, и душу, и все силы, которые есть, телесные и духовные? Почему же человек не хочет постараться правильно познать Того, Кто ему всё дал? Без этого человек никогда не сможет быть счастлив по-настоящему».

ПРО САМОПІЗНАННЯ

«Бог нас всех терпит, хотя порой мы бываем очень грешны, часто этого не зная, не замечая. Греховность человека определяется нравственным состоянием, в котором он находится. Это состояние в каждом человеке видит Бог. И когда человек начинает на себя смотреть критически и углубляться в себя, это напоминает погружение в помойную яму — чем глубже, тем больше зловония, больше грязи и всякой нечистоты. Но погружаясь в это человек не должен отчаиваться, а обращаться к Богу смиренно: «Господи, помоги мне!» И сила Божия очищает человека, Бог это делает. Только наша задача, чтобы мы честно к себе относились, а ближнего терпели таким, каким он есть. Этому и научают нас все святые».

ПРО АФОН

«Ось вже 1000 років Свята Гора для нашого народу і нашої держави є духовно-аскетичним та культурно-історичним центром, зв’язок з яким є нерозривним. Дякуючи тому, що Афон є живим центром молитви, він був, є і буде хранителем всеправославного спадку для всіх народів, життя яких тісно переплелися із Святою Горою. Тисячі паломників нашої землі протягом цього періоду прямували до Святої Гори Афонської, щоб поклонитися святиням, стати учасниками величного богослужіння, бути свідками духовних процесів, які відбувалися в кожну епоху історичного життя Афону».

ПРО ЧЕРНЕЦТВО

«Чернецтво – це така частина людського суспільства, яку святитель Димитрій Ростовський порівнює з сухим колом. Церква, за словами святителя, – це виноградник, а монахи – це сухі кілки. Той, хто розуміє щось у сільському господарстві, знає – якщо немає цих кілків, то гілки падають на землю і не дають плоду, а гниють. Для того, щоб виноградник приносив плоди, повинні бути опори, які його тримають».

ПРО ВІДНОСИНИ ЦЕРКВИ І ДЕРЖАВИ

«Згідно нашого законодавства Церква відокремлена від Держави, а Держава від Церкви. Втручання деяких депутатів у справи Церкви є прямим порушенням Державного закону. Я б радив таким депутатам краще подумати, як виконувати свої прямі обов’язки, які вони мають по відношенню до нашого народу, а Церковні питання Христос, Який є Главою нашої Церкви, вирішить без них».

ПРО ПАСТИРСЬКЕ СЛУЖІННЯ

«Пастир це той, хто живе тим, що він проповідує і чому вчить, його слово має значення і силу тільки тоді, коли пов’язане з його життям. Якщо життя пастиря глибоко пройнято християнськими ідеалами, він відданий волі Божій та вченню Євангелія, тоді його просте слово матиме більшу силу, аніж красномовство людини, яка у своєму житті далека від християнського ідеалу».

ПРО ЩАСТЯ

«Когда каждый из нас займет свою ячейку в этой жизни (а возможно это только тогда, когда правильно поймем Бога, и Бог нам укажет наше место в этой жизни), тогда мы будем счастливы, даже если будем очень больными или очень бедными. Когда человек этого не познал, он не может быть счастлив, даже если он будет очень богат, даже если займет самый высокий пост на земле. Он будет несчастлив. Поэтому, очень важно найти свою личную ячейку в бесконечном земном пространстве, которую уготовал тебе Господь, и стараться хранить ее, тогда и милость Господня никогда не оставит тебя».

ПРО МИР

«Церква говорить про те, що ніякі земні проблеми не вартують життя однієї людини, воно на терезах буття переважає всі проблеми. Завжди на землі залишається шлях і спосіб вирішити проблеми миром. У людини є дар слова, за допомогою якого можна подивитись один одному в очі і знайти порозуміння. Саме цими методами Церква закликає вирішувати всі земні проблеми і молиться, щоб був мир в Україні. Миру треба шукати, а не йти з гординею одному проти одного. Треба змирятись всім: сильнішим і слабим, простим і «власть імущим», багатим і бідним — усім треба шукати мирного шляху для вирішення земних проблем».

ПРО СМИРЕННЯ

«Пусть Господь помогает нам, дорогие братья и сестры, чтобы мы помнили, что путь к совершенству лежит через смирение. Чтобы мы старались, сколько можно противиться своей собственной гордыне и смирять себя друг перед другом, как пред образом Божиим. И тогда благодать Божия будет преображать наш внутренний мир, и мы будем проводить дни своей земной жизни в радости, в мире душевном».

Украинская Православная Церковь поздравляет своего Предстоятеля с Днём тезоименитства!

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *