Як православні шанують ікони? Про що важливо пам’ятати під час війни? Чим подібні наші предки на шанувальників ікон, гнаних у давнину? Чого ми навчаємось у Церкви та в Церкві? Про це розповів митрополит Святогірський Арсеній у проповіді в Неділю Торжества Православ’я 24 березня 2024 р.
Спочатку він нагадав історію свята, яке було встановлено у 843 р. з нагоди закінчення іконоборчих гонінь. «Ми розуміємо торжество та радість тодішніх іконошанувальників, бо й самі пережили період іконоборства, — продовжив архієрей. — У радянські роки скидалися дзвони, закривалися монастирі, храми руйнувалися чи перетворювалися у клуби, музеї, ще щось… Знищувалися мощі угодників Божих, з багатьох ікон робили перегородки у свинарниках або ж рубали їх на дрова… Інколи на образах святих, що залишилися в храмах, виколювали очі, а розписи на церковних стінах намагалися вирубити сокирою… І коли атеїстична епоха закінчилася і ми увійшли в наші нехай ще й не прикрашені, як зараз, благоліпністю храми, у нас була велика радість та велике торжество від того, що Божа правда перемогла й засяяла».
Владика Арсеній нагадав, як 1995 року у день канонізації преподобного Іоанна Затворника віруючий народ так співав Символ віри за Літургією у ще не відремонтованому Успенському соборі Святогірського монастиря, що спів було чути на іншому березі річки Сіверський Донець — і це без допомоги мікрофонів.
«Так само народ співав при відродженні багатьох святинь, які в радянські роки були принижені, зруйновані, закриті… — додав митрополит та нагадав про потужну антицерковну пропаганду, що провадилась в атеїстичні часи: — Що тільки не влаштовувалося, щоб нас відвернути від Церкви Христової, подібно до того, як за старих часів всіляко намагалися звести віруючих зі шляху спасіння єретики і розкольники. Але й у наш час ворог через людей намагається відірвати народ від Церкви, оббрехавши Її», — сказав архієрей.
«Брати і сестри, чому ми сьогодні стоїмо в храмі? — звернувся владика Арсеній до віруючих. — Тому що в житті у кожного з нас були чи мами, чи бабусі, чи добрі сусідки-християнки, чи священики — прості сільські батюшки або духівники в монастирях, — з якими спілкуючись і бачачи приклад їхнього життя, ми зрозуміли, що це — наша Церква та інша нам не потрібна. Для мене таким прикладом істинності Православної Церкви стала моя бабуся. Я просто бачив святість її доброчесного життя, її молитовність — і мені не треба було доводити, що є Бог і що Його Церква є істинною. Адже якщо Церква змогла мою бабусю підняти на такий рівень моральності, зробити її святою людиною, то це і є істинна Церква, і ніхто мене не переконає, що я нібито не в тій Церкві».
Намісник Лаври нагадав, що Господь створив лише одну Церкву. На це вказує Святе Письмо. «Зараз багато різних релігійних течій називають себе церквами. Але послухаємо слова Христові: “Збудую Церкву Мою, і ворота пекла не здолають її” (Мф. 16:18), — Господь говорить про Церкву в однині. В інших місцях ми чуємо: “Якщо ж хто Церкви не послухає, то хай він буде тобі, як язичник і митар” (див. Мф. 18:17); “Церква — стовп і утвердження істини” (див. 1 Тим. 3:15), — знову в однині йдеться про Церкву. І ми сьогодні святкуємо торжество святого Право-Слав’я, торжество Церкви, яка пережила віки», — зазначив намісник Лаври.
Митрополит Арсеній підкреслив, що наша «Православна Церква має у Своїх обрядах все для очищення людської душі від гріховної скверни, для вдосконалення людини у праведності та святості, для її спасіння», і нагадав слова святителя Іоанна Златоуста: «Тримайся Церкви, і вона спасе тебе»
За його словами, через церковні таїнства людині подається життєдайна благодать. Яскраво про це свідчать чудеса зцілень, що відбуваються в Церкві, нетління мощів угодників Божих, те, що освячена в храмі вода роками зберігається та не псується… «Ми знаємо, брати і сестри, багато випадків, коли смертельно хворі люди після таїнства Соборування стають здоровими й після цього живуть багато років. І коли люди з четвертою стадією онкології, помолившись за молебнем у нашої чудотворної ікони Божої Матері “Святогірська”, живуть по 20 років і більше, бо від хвороби не залишилося й сліду, — я знаю таких”, — навів приклади владика.
Повертаючись до теми іконоборчих гонінь, він нагадав, у чому полягає іконошанування. «Деякі сектанти досі вважають іконошанування ледь не ідолопоклонством та кажуть, що православні шанують дошки та фарбу. Однак у постановах Сьомого Вселенського Собору (787 р.) дуже чітко вказано, що ікона — це не ідол і не бог. І навіть сказано: “Якщо хто скаже, що ікона бог, анафема тому нехай буде”. Ікона не бог, але — зображення Боже. Перед іконою ми поклоняємося Богові, Божій Матері, святим угодникам Божим. Прикладаючись вустами до зображення Христа Спасителя, Божої Матері та святих, ми розумом сходимо в горній Єрусалим до престолу Вседержителя», — нагадав владика Арсеній.
Він також навів приклад: «Коли ми, брати і сестри, приходимо на могили своїх батьків і бачимо на хрестах їхні фотографії, ми ж не кажемо, що фотографія — це наш родитель. Це зображення нашого батька чи матері. Дивлячись на зображення своїх батьків, ми згадуємо їхню любов до нас, їхні теплі руки, які пестили та обіймали нас, коли ми були маленькими… і, буває, не стримуємось та цілуємо фотографії. І хто звинуватить сина чи дочку, які люблять зображення своїх батьків?»
Владика Арсеній пояснив, у чому ж полягає Торжество Православ’я. У тому, що попри все, «ми його, Православ’я, не зрадили». Подібно до того, як в іконоборчі часи безліч людей залишалися вірними Церкві, так само відбувалося і в ХХ ст., нагадав архієрей. «Поруч із переслідувачами були ті, хто не зрадив Церкву. Нехай на район один храм залишався, але він був набитий народом — віруючі не дивилися ані на атеїстичну пропаганду, ані навіть на глузування своїх дітей і онуків, які казали: “Ну, ти, бабусю, забита — в Бога віриш… Космонавти в космос літали, Бога не бачили”… Погроми, наклепи, ненависть і злобу щодо себе, муки, тюремні ув’язнення та вбивства віруючих — все це пережила Церква», — зазначив намісник Лаври.
За його словами, віруючі можуть вчитися у своєї Церкви всепрощенню. «Дехто мене запитує: “Зараз іде війна, люди одне одного вбивають, руйнуються села, міста… Як усе це можна потім пробачити?” У нас є приклад всепрощення — це Бог, Якого ми ображали гріхом та безбожжям і Який прощає нам усе, коли ми до Нього приходимо на сповідь, — сказав архієрей і продовжив: — І є у нас приклад нашої Матері-Церкви. Коли підривали храми, розстрілювали священиків, посилали на каторгу віруючих, часом сміялися над своїми ж бабусями їхні онуки та над своїми ж мамами діти, але ці бабусі та матері прощали онуків і дітей. І чи чули ви від священиків хоч колись слово ненависті або непрощення до людей атеїстично налаштованих чи до безбожників, які хвалилися, що гнали Церкву? Скільки Церква Христова знала гонінь, несправедливостей по відношенню до Себе, наклепів… — але завжди залишалася і залишається як любляча мати, яка все прощає дітям, які часом ображають її».
Владика Арсеній нагадав, про що ніколи не треба забувати у війну. «Дуже важливо, щоб ми у своїй душі зараз не поселили злобу. Будь-який гріх — чи то блудний гріх, злоба, ворожість, нарікання, наклеп, осуд… — це хвороби душі людської. Якщо ми безвідповідально впускаємо їх у душу, вони зростаються з нею і стають нашою другою природою. І якщо ми поселимо в своїй душі злобу, то навіть коли війна закінчиться — та злість буде в нас у душі жити та виливатися на всіх з найменшого приводу! Мало того: святі отці кажуть, що якщо хтось впускає в себе злобу та не сповідує її, а залишає в своїй душі, то потім ця злоба вбиває в ньому людину, і людина стає подібною до демона», — пояснив намісник Лаври.
«Дай Боже, брати і сестри, щоб ця біда закінчилася, щоб ми пережили цей час трагедій і страждань, як пережили важкі часи іконоборчої єресі іконошанувальники, та щоб і ми теж мали щастя торжествувати і радіти тому, що ми православні, що ми потрібні Богові, що ми в Його Святій Церкві, про яку Він сказав: “Я з вами по всі дні до кінця віку” (Мф. 28:20). А цієї радості — про те, що Господь з нами по всі дні до кінця віку, — ніхто не відбере від нас (див. Ін. 16:22)», — підсумував митрополит Арсеній.
Цей запис також доступний на: Russian
Ukrainian
Русский