Чому насправді радіють православні в день Різдва Христового? Як наш народ завжди висловлював цю радість? Про це розповів митрополит Святогірський Арсеній у проповіді на свято Різдва Христового, 7 січня 2008 р. Пропонуємо до прочитання цю архівну проповідь.
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Усіх вас, всечесні отці, брати і сестри, вітаємо з довгоочікуваним святом Різдва Христового! Кожен з нас йшов до цієї радості своїм шляхом духовного подвигу. Кожен з нас, дотримуючись святого Різдвяного посту, спрямовував свою душу, хоч потихеньку, але до спасіння — сповіддю, благочестивими роздумами, посиленням молитовного правила, причащанням Святих Христових Тайн, оберіганням себе від усякого зла. І ось ми прийшли, брати і сестри, до цього свята, свята сугубої радості.
Радість від цього свята настільки велика була, що літочислення почали вести з дня Різдва Христового. Радість від цього свята в нашому народі завжди була така, що виливалася за межі храмів. Вона була не тільки в церковному богослужінні, не тільки в благоліпності храмів і шат, у благоліпності догматичних піснеспівів — стихир, кондаків, тропарів, які складали протягом століть святі отці, — і в оселях Різдво Христове завжди було особливим святом утіхи, і ходили колядники, прославляючи Христа Спасителя, Який народився.
Наш народ у своїй святій простоті складав колядки, в котрих оспівувалося Різдво Христове, в котрих відображалася радість духу людського. Найчастіше в цих простих словах виражалася велика любов до Бога, велика радість від Його пришестя у світ.
І ми, брати й сестри, служимо сьогодні нічну службу, ми чуємо сьогодні величні догмати в словах служб, які складали святі отці. Але щоб радість була ще повнішою, ми сьогодні виконуємо й прості народні колядки, які від люблячого по відношенню до Бога серця вивергалися з вуст нашого народу.
«Веселе серце робить лице веселим» (Притч. 15:13), «з повноти серця промовляють уста» (див. Лк. 6:45). У цей день увесь всесвіт — не тільки Церква, а й природа, і весь народ — усі веселяться й радіють від того, що Христос прийшов у світ.
Ми сьогодні радіємо, що ми не самі. Адже ми Богом не залишені. Господь з нами! Не дарма так урочисто звучав на великому повечір’ї піснеспів «Разумейте, языцы, и покоряйтеся, яко с нами Бог!»
Подивіться на історію Церкви. Язичницькі імператори, які гнали Церкву… Єретики, котрі часто робили союзниками імператорську владу Візантійської імперії та гнали Святу Церкву… Останнє гоніння яке було! Ці Святі Гори пам’ятають часи розорення, наруги над святими храмами. У цьому храмі був клуб і безбожні піснеспіви виконувалися. У Покровському храмі була влаштована бібліотека й портрети безбожників висіли на стінах. Микільський храм на Святій Скелі був підданий нарузі, купи сміття були всередині храму. В Антоніє-Феодосіївському стародавньому печерному храмі було овочесховище й бомбосховище для занять цивільної оборони.
Усе це бачили Святі Гори. Але Господь сказав: «Збудую Церкву Мою, і ворота пекла не здолають її» (Мф. 16:18). І ще: «Я з вами по всі дні до кінця віку» (Мф. 28:20). І ми бачимо, що як Церква не була гнана, як не була руйнована, як не була нищена в особі Своїх членів — Церква Христова за обітницею Господньою живе і буде жити до Другого Пришестя Христового, щоб з’єднатися з Церквою торжествуючою, яку складають святі, котрі спасли свої безсмертні душі й послужили Христу своїм життям.
Христос нас не залишає. І якщо ми Його не залишимо, якщо ми, брати і сестри, будемо Євангеліє мати не просто як книжку, яка стоїть у нас на поличці, а як керівництво у нашому житті, доброго порадника, як чинити правильно, якщо ми будемо жити за Христовою порадою, то Господь завжди буде з нами, усе влаштує в нашому житті.
«Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас, — каже Господь. — Візьміть іго Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим» (Мф. 11:28–29). Скільки любові, скільки жалості до упалого роду людського у цих словах! А як під час розп’яття Він сказав із Хреста: «Отче! Прости їм, бо не знають, що роблять» (Лк. 23:34). Усі ці слова сьогодні мають, брати і сестри, у серця наші увійти, в уми, у душі наші, сповнивши новим змістом: ми Христові! — Христос прийшов заради нас. Бог вседосконалий і Творець світу заради нас приймає на Себе плоть людську. Хто може бути беззахиснішим за немовля? Хто може бути більш безпомічним за немовля? Що, брати і сестри, може більше викликати в нас почуття любові та розчулення, ніж бачення немовляти? Тим більше Немовляти, Яке лежить не в розкішних палатах, а в убогих яслах для худоби, на соломі. Сьогодні Христос, Творець усього світу, Який прийняв на Себе плоть людську незбагненним чином, народжується заради всіх нас!
Заради всіх нас і кожного з нас Він сьогодні народжується, щоб усіх нас заразити любов’ю Своєю. Щоб ми мали любов не тільки до Бога, а й до ближнього свого, один до одного.
Ця любов до Бога та до ближнього якраз й виражалася, брати та сестри, і в службах, і в співі колядок, коли йшли від хати до хати — і до бідної хати, і до багатої хати… Повсюди ділилися цією великою радістю про народженого Христа Спасителя, разом святкуючи, разом радіючи як єдина сім’я, рідня, що має батьком своїм Отця Небесного, а матір’ю — Пречисту Діву Богородицю.
І сьогодні, брати і сестри, сповнюючись повноти радості про Христа Спасителя, Який народився, вітаючи вас з цією великою урочистістю та святом, пропонуємо вам колядки, які співатиме братія. Адже вона любить наше народне надбання, як завжди Святі Гори любили народ, який приходить сюди, на це святе місце. І народ завжди любив, любить і буде до кінця віку любити велику святиню Святих Гір.
Нехай буде, брати і сестри, на цьому місці завжди славитися Ім’я Христове. І люди, приходячи сюди, нехай навчатимуться не безбожництва, не розпусти, як було колись під час наруги над обителлю, а святості життя, любові до Бога і один до одного. Амінь.
Цей запис також доступний на: Russian
Ukrainian
Русский