Чого і як вчитися в апостолів? Як правильно переносити скорботи і біди? Про це розповів митрополит Святогірський Арсеній у проповіді в день пам’яті первоверховних апостолів Петра і Павла, 12 липня 2022 р.
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Усіх вас, всечесні отці, брати і сестри, вітаючи зі святом святих славних і всехвальних первоверховних апостолів Петра і Павла, хочеться нагадати житія цих угодників Божих.
Святий Петро був одним з дванадцяти апостолів, найближчих учнів Христових. Разом зі своїм братом Андрієм був покликаний на апостольське служіння.
Апостол Павел спочатку був ревнителем старозавітної Церкви та ревнував за Богом нерозумно — гнав Церкву Христову, вважаючи Її за шкоду для Церкви Старозавітної, батьківської для єврейського народу.
***
Свята Церква називає Петра вустами святих апостолів. Він був емоційним, прямим, простим, походив з простих рибалок. І тому часом говорив не замислюючись те, що думав. І саме його трикратне зречення від Христа сталося під впливом емоційності та простоти характеру Петра. І коли пізніше Господь тричі запитує його: «Си́моне Ио́нин, лю́биши ли Мя? Паси́ о́вцы Моя́, паси́ а́гнцы Моя́…» (див. Ін. 21:15–17), — Петро відповідає: «Го́споди, Ты ве́си, я́ко люблю́ Тя».
Ми, брати і сестри, часом теж грішимо. Порушенням заповідей Господніх ми ніби відрікаємося від Христа. Адже Господь сказав: «Хто любить Мене, той дотримується Моїх заповідей» (див. Ін. 14:21).
Але ми грішимо не як Іуда, який, усвідомивши гріх свій, не розкаявся, а як апостол Петро, котрий після свого емоційного, з остраху перед іудеями, зречення, усвідомивши гріх, приніс покаяння. Як сказано в Євангелії: «Изше́д вон, пла́кася го́рько» (Лк. 22:62). І потім Господь, щоб утішити Петра, явився йому одразу після Свого Воскресіння. І ангел біля порожнього гробу сказав жонам-мироносицям за велінням Господнім: «Йдіть, скажіть учням Його… — та сугубо: — …і Петрові, що Він буде раніше за вас у Галілеї. Там Його побачите, як Він сказав вам» (Мк. 16:7).
Настільки Господь дбав про Петра, знаючи його любляче серце.
Але Він знає і неміч людську, яка у кожного є і яку Спаситель прийшов зцілити.
Господь дав Петру мужність у майбутньому.
***
Апостол Павел не входив до числа 12-ти учнів Христових і навіть до числа 70-ти малих апостолів. Він був покликаний Господом уже після Його Воскресіння, коли гнав Церкву Божу в Єрусалимі й навіть взяв у первосвящеників і старійшин листи, аби переслідувати християн і в Дамаску. На шляху до Дамаска Христос осяяв його світлом. Бачачи його ревність не по розуму, сказав Савлу (як звали Павла спочатку): «Са́вле, Са́вле! Что́ Мя го́ниши?». «Кто еси́, Го́споди?» — запитав Савл. «Аз есмь Христо́с, Его́же ты го́ниши. Тру́дно ти есть проти́ву рожну́ пра́ти» (див. Діян. 9:4–5), — почув він відповідь. В особі послідовників Своїх Господь був гнаний і тому й сказав, що не просто людей, які увірували в Мене, ти гониш — ти Мене гониш.
Апостол Павел, розчулившись з цієї любові й лагідністю Божою, поблажливістю до нього, грішного, запитав: «Господи! Що повелиш мені робити?» І Господь наставив його, куди йти і де хреститися.
***
Апостол Павел, послухавшись голосу Христового, прийнявши хрещення, згодом був названий апостолом язиків, тобто народів. І ніхто так не потрудився у справі проповіді, як апостол Павел.
Апостолу Петру Господь сказав: «Ти — камінь, і на цьому камені Я збудую Церкву Мою… І дам тобі ключі Царства Небесного. І що зв’яжеш на землі, те буде зв’язане на небесах. І що розв’яжеш на землі, те буде розв’язане на небесах» (див. Мф. 16:18–19).
Послідовники назвали їх обох первоверховними апостолами. І на честь них Церква навіть затвердила піст, якого ми дотримувалися, щоб гідно вшанувати пам’ять апостолів Петра і Павла.
Кожен з них зазнав кончини у Римі. Одні кажуть, що в одному році і в один день вони постраждали. Але інше передання свідчить, що апостола Павла стратили через рік після апостола Петра, але того ж дня. Тобто дата їхніх смертей точно відома, а щодо років існує дві версії.
Апостол Петро все життя під час співу півнів згадував своє зречення Христа та проливав покаянні сльози. Як каже Церковне Передання, потоками сліз у нього були поїдені щоки. І коли його засудили до розп’яття, Петро попросив: «Я не гідний бути розіп’ятим, як Мій Господь. Розіпніть мене стрімголов (тобто вниз головою)». І його розіп’яли вниз головою. Тим самим апостол Петро, будучи розп’ятим, своєю головою ніби був біля ніг Христових.
Апостола Павла як римського громадянина стратили шляхом відсікання голови мечем. Церковне передання каже, що воїни, які вели його на страту, відібрали в однієї жінки хустку, щоб зав’язати Павлу очі. Коли вже відбулася страта, голова апостола впала з помосту, тричі вдарившись об землю. На тих місцях забили джерела води (потім там було засновано монастир — він так і зветься: монастир Трьох Джерел). У ніч після своєї страти апостол Павел явився уві сні тій жінці і віддав їй хустку. Коли вона прокинулась, хустка була в її руках.
***
Ці угодники Божі як за земного життя творили чудеса, так і по смерті своїй не полишили Церкву Христову.
Господь дав Своїм апостолам владу в’язати і розв’язувати гріхи людей, зцілювати хворих, воскрешати мертвих (як Петро воскресив Тавіфу), але всі апостоли перенесли важке, скорботне життя. Як апостол Павло пише про свої скорботи життєві: «Багато разів був у небезпеках у місті, у небезпеках в пустелі, у небезпеках від єдиноплемінників і від лжебратів…» (див. 2 Кор. 11:26). Його і били палицями, і побивали камінням, так що і викидали ледве живого з міста… І тонув він у морській безодні, але залишався живим, і в темниці його ув’язнювали, і поносили його всіляко, і лихословили на нього…
Багато чого перенесли Павел та інші апостоли в житті, і життя їхнє увінчане було мученицькою кончиною. І ми шануємо цих угодників Божих за їхню твердість, за те, що, незважаючи на всі лиха й скорботи, яких вони зазнавали, апостоли не перестали любити Бога й ближнього і, подібно до Христа, до кінця не припиняли зцілювати хворих й звершувати інші чудеса.
Творять вони чудеса і після смерті. За свою любов до Бога і до ближнього апостоли здобули від Бога дар особливої молитви за ввірену їм паству — за нас із вами, брати й сестри, тому що ми — послідовники проповіді апостолів.
За переданням, євангеліст Марк завжди супроводжував апостола Петра, і своє Євангеліє він записав з його слів — воно було продиктоване Марку апостолом Петром. І хоча Марк тільки записував, зі смирення первоверховного апостола Петра не названо євангелістом. Також до нас дійшли послання Петра і Павла. Читаючи Євангеліє від Марка і ці послання ми з вами повчаємося. А раз повчаємося — то ми учні апостолів Петра і Павла. Ми їхні послідовники. А значить з дерзновінням, як їхні послідовники, будемо просити їхніх молитов і заступництва за нас, грішних.
***
У нашій обителі перший наземний храм, побудований у XVII ст., був освячений на честь святих первоверховних апостолів Петра і Павла. Він стояв під Святою Скелею, на якій храм святого Миколая Чудотворця. Дай Боже, аби ми з вами, втішаючись милістю Божою, відновили і його.
І дай, Боже, аби імена первоверховних апостолів величалися нами не стільки на словах, скільки в нашому житті.
І терплячи скорботи, пам’ятаймо слова апостола Павла: «Подо́бни мне быва́йте, я́коже аз Христу́» (1 Кор. 4:16). Будемо наслідувати приклад апостола Павла в терплячому перенесенні скорбот і лих, водночас наслідуючи не тільки його, а й Христа. Господь напередодні Своїх страждань не відмовився від них, але молився в Гефсіманському саду: «Отче Мій! Якщо можливо, хай обмине Мене чаша ця; втім, не Моя воля, а Твоя нехай буде» (див. Мф. 26:39). Так і ми, віддаючи себе на волю Божу та просячи молитов святих первоверховних апостолів Петра і Павла, будемо мужньо переносити усе попущене нам. Тим самим у терпінні й смиренні будемо готувати свої безсмертні душі для Царства Небесного і заради майбутньої зустрічі нашої зі святими апостолами. Амінь.
Цей запис також доступний на: Russian