Правило веры и образ кротости, воздержания учителя
яви тя стаду твоему яже вещей Истина.
Сего ради стяжал еси смирением высокая, нищетою богатая.
Отче священноначальниче Николае,
моли Христа Бога спастися душам нашим
(тропар святителю Миколаю Чудотворцю)
Як можна явити взаємну любов святителю Миколаю? Для чого нам даються такі приклади, як цей угодник Божий? Що говорить про святого Миколая присвячений йому тропар? Про це розповів намісник Свято-Успенської Святогірської Лаври митрополит Святогірський Арсеній у день пам’яті святителя Миколая Чудотворця, 19 грудня 2021 р. Пропонуємо до прочитання цю архівну проповідь.
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Сьогодні, брати і сестри, ми святкуємо день пам’яті угодника Божого, якого, напевно, кожен з нас знає із самого раннього дитинства. Миколай Чудотворець — кому не відоме це ім’я? Не тільки люди, які відвідують богослужіння в храмах Божих, але навіть люди, які не ходять до церкви, чули і знають це ім’я. А доброчесне життя святителя Миколая отримало продовження і в таких персонажах Західної Європи, як Санта-Клаус або Пер-Ноель.
І ми, брати і сестри, сьогодні відзначаємо пам’ять цього дивного чудотворця, але пам’ятаємо, що він був такою ж людиною, як і ми з вами, але прожив на землі так, що ми вже 1700 років не можемо забути його доброчесного життя.
Час життя святителя Миколая — це кінець III ст., перша половина IV ст. Що це був за час? Час найжорстокішого гоніння Діоклетіана на християн, про яке ми згадували нещодавно у зв’язку з пам’яттю святої великомучениці Варвари. Тоді імператору доповідали про те, що з християнством в його імперії покінчено.
Батьки святителя Миколая Чудотворця були знатними людьми, говорить церковне передання, і дуже довго були бездітними. І коли вони вже досягли літнього віку, Господь втішив їх єдиним сином, ім’я якому вони дали Миколай.
Батьки святого Миколая були знатні і багаті, але дорожили своїм основним багатством, яким є духовне життя і християнство.
З чого випливають такі висновки? Гоніння на християн було страшним, його можна назвати тотальним винищенням. Мало того, язичників заохочували, що якщо вони доносять на своїх сусідів, що ті християни, майно останніх переходило до донощиків. Таке матеріальне заохочення за доноси на християн було. І батьки святителя Миколая були знатні, але знали, що в будь-який момент їхнє багатство і надбання може бути у них відібрано тільки за те, що вони християни.
***
Потім, після смерті батьків, святитель Миколай роздає своє майно нужденним. Саме до цього часу відноситься приклад милосердя святителя Миколая, про який знають всі. Коли збіднілий багач задумав віддати своїх трьох дочок на блуд, аби цим заробляти на життя, святитель Миколай вирішив врятувати цю сім’ю від загибелі і моральної, і вічної, духовної. Знаючи, як багатій людині, хоч і збіднілій, важко прийняти милостиню прямо, він потайки вночі підкидає вузлики із золотом. І батько видає спочатку одну, потім другу, потім третю дочку заміж. І вже втретє він не спав, думаючи, хто ж цей благодійник, який так безвісно, не прагнучи здобути собі за це похвалу чи якусь подяку, допомагає їхній родині в такій біді та горі. Батько причаївся вночі і, почувши, як впав трётій мішечок із золотом, вискочив з дому — і побачив тоді ще молодого священика Миколая. Батько зі сльозами на очах, впавши на коліна, дякував йому за цю милостиню. А той благав нікому не розповідати про цю його таємну добру справу.
З тих пір існує традиція в день святителя Миколая давати дітям подарунки — так дорослі хочуть наслідувати милосердя, любов святителя Миколая Чудотворця. А любов до людей у нього виходила з тієї любові до Бога, яка була прищеплена йому батьківським вихованням. Тоді любов до Бога була жертовною, сповідницькою, а часом увінчувалася мучеництвом, тому вона була щирою, твёрдою.
Як кажуть святі отці, хто любить Бога, той любить і Його творіння. І святитель Миколай, люблячи Бога, також любив і людей. Його милосердя не знало меж, ані кордонів. І церковна історія зберегла безліч прикладів різної допомоги святителя Миколая людям, які він звершив під час земного життя. Але і після відходу у вічність святитель не перестає творити дивні славні чудеса, допомагаючи людям, так що слово «чудотворець» для святого Миколая стало власним ім’ям.
***
«Правило веры» — цими словами починається тропар святителю Миколаю. Святитель був правилом віри. Вихований у твёрдому, чистому Православ’ї, у збереженні істин Православ’я, він виступав на Першому Вселенському Соборі, захищаючи чистоту Православ’я від аріанського лжевчення, послідовники якого заперечували Божество Іісуса Христа.
Але не тільки в цьому, брати і сестри, він був правилом віри. Церковне передання говорить, що святитель Миколай постраждав за віру, зазнавши тюремне ув’язнення. А проведёні вже в наш час дослідження його святих мощей, що спочивають у Барі, показали, що святитель переніс побої: у нього була зламана рука, викривлене перенісся носа, так що ясно, що йому був нанесений сильний удар справа… Тобто тюремне ув’язнення включало в себе також знущання, побої і тортури, які застосовували в той час язичники до християн, прагнучи зламати їх, змусити служити ідолам, сповідувати язичницьке нечестя.
***
«Образ кротости». Образом лагідності є святитель Миколай Чудотворець. Що таке лагідність? Це коли людина, покладаючись на волю Божу, з терпінням і смиренням переносить усі життєві тяготи: скорботи, хвороби, злобу і ненависть по відношенню до неї, образи. Це коли людина не тільки не мститься за злобу і завдані їй образи, а прощає, благодушно ставиться, намагається молитися за таких людей і робити їм добро. Ось це і називається лагідністю. Лагідність — це наслідування Христа Спасителя, Який, будучи розп’ятий на Хресті, молився за Своїх розпиначів: «Господи, прости їм, бо не знають, що роблять» (див. Лк. 23:34). А коли Його брали в Гефсиманському саду і гарячковий Петро мечем відсік вухо первосвященницькому рабу, який прийшов з вартою брати Христа на муки, то Господь зцілює цього раба, а Петра застерігає: «Вклади меч у піхви, бо всі, хто візьме меч, від меча і загинуть» (див. Мф. 26:52; Ін. 18:11). І в іншому місці Святого Письма ми читаємо: «Любіть ворогів ваших, — каже нам Христос, — благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас» (Мф. 5:44). І святитель Миколай Чудотворець, будучи кротким, у своєму житті виконував ці слова Христа, бо вони для нього були життям. Вони для нього були не просто словами, написаними на сторінках, але були керівництвом у його житті.
***
Милосердя. Скільки справ милосердя звершив святитель Миколай Чудотворець? Ми знаємо про те, як під час голоду в Мирах Лікійських він явився багатьом купцям, які везли на суднах пшеницю, та просив їх повернути ці судна до пристані міста. І вони, припливши і дізнавшись, що місто голодує, знизили ціну на хліб, і багато хто був позбавлений від смерті.
Він являвся під час лих на морі тим, хто плавав на кораблях, так що мореплавці шанували його своїм покровителем.
Святитель Миколай Чудотворець був милосердним, тому що Господь вчить в Євангелії: «Будьте милосердні, як і Отець ваш Небесний милосердний» (див. Лк. 6:36). Господь, за милістю Своєю, проливає дощ і на добрих, і на злих. І сонце за Його вёлінням світить і на благих, і на недобрих.
Наслідуючи Бога і керуючись словами Христовими, святитель Миколай Чудотворець втілив те, про що пізніше скажуть святі отці. Святитель Григорій Богослов сказав: «Ніколи людина не буває так схожа на Бога, як коли творить справи милосердя». А святитель Іоанн Златоуст ще більше вихваляє милосердя, кажучи: «Милосердя — мати любові. І найкоротший шлях до спасіння — це милосердя, тому що людина милостива швидко досягає висоти Царства Небесного».
«Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть» (Мф. 5:7). Цієї милості від Бога святитель Миколай прагнув і для своєї душі, і інших намагався своїм прикладом навчити цієї чесноти.
***
«Воздержания учителя яви тя стаду твоему» — говориться в тропарі. Лагідність і стриманість, або лагідність з аскетизмом, святителя Миколая Чудотворця дали йому стан чистоти, невинності, що восхваляє Бог і святі угодники Божі.
Господь явив святителя Миколая для всього християнського стада словесних овець, і ті, дивлячись на приклад цього великого в угодниках Божих, багато в чому намагалися наслідувати його і наслідують, і часом довіряють труднощі свого земного життя допомозі святителя Миколая Чудотворця.
Сьогодні навіть у бідних сільських храмах багато народу, вдячного народу. Сьогодні ми дякуємо Богові в першу чергу, тому що, як, знову ж таки, сказано в тропарі, явила святителя Миколая народу Божому «вещей Истина», тобто Христос Бог, Який є повнота істини.
***
«Сего ради [святитель Николай] стяжал смирением высокая». Яким смиренням? Смиренням заради Христа, смиренням Христонаслідувальним він сприйняв «високая». Що саме, яку висоту сприйняв? Висоту Божої благодаті. Неможливо, брати і сестри, бути доброчесним без благодаті. Це благодать творить в людині чесноти, вони, як нагороди, даються людині від Бога. Але спочатку є подвиг смирення. Про нього сказано, що «Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать» (Як. 4:6).
***
«Нищетою богатая» сприйняв святитель Миколай. Якою бідністю? Можна, звичайно, згадати, як він роздав майно своїх батьків, ні до чого земного не прив’язуючись, а намагаючись через це майно набути чесноти милосердя, милостині та жебраколюбства. Він набув цих чеснот, вони, безперечно, складають багатство його душі. Але тут йдеться про іншу бідність. Про бідність духовну. Коли ми співаємо заповіді блаженств на початку Літургії, там є такі слова — це перші слова: «Блажени нищии духом, яко тех есть Царство Небесное» (Мф. 5:3). Розумієте тепер, про яку бідність і про яке багатство йдеться в тропарі святому Миколаю? Про бідність духовну і про багатство Небесного Царства.
Що це за духовна бідність? Це коли людина каже: «Усе, що є в мені доброго, то від Бога, а я нічого не маю свого». За словами святих отців, що б ми не робили, в яких би аскетичних подвигах не вправлялися, які б пости ми на себе не накладали, скільки б правил не вичитували — усе це нуль. Все, що ми творимо, часом, може, навіть високодумно творимо (мовляв, ось який я доброчесний!) — все це нуль. А цінність цей нуль набуває тоді, коли Господь оцінює наші не обкрадені високодумством, марнославством, самовихвалянням чесноти ставить перед нулём або одиницю, або двійку — і нуль стає 10 або 20. А може, Господь поставить і дві або три цифри до цього нуля, оцінивши наші труди і подвиги, творёні в смиренні, з усвідомленням: я нічого перед Богом не маю доброго.
Пам’ятаєте, як в Євангелії Господь каже: «Коли тебе вдарять по правій щоці, підстав ліву» (див. Мф. 5:39)? Але ж бити по правій щоці дуже незручно. Якщо ми б’ємо правою рукою, то ми завжди по лівій щоці будемо попадати. А щоб вдарити по правій щоці, треба вивернути руку. Деякі святі отці, пояснюючи ці слова Євангелія, кажуть: «Вдарять тебе по правій щоці — це якщо тебе почнуть хвалити, звеличувати за твої чесноти, за твоє правильне життя. Але ти підстав ліву — згадай свої гріхи і беззаконня. І одразу станеш на місце».
Я згадую слова владики Аліпія (схиархієпископ Аліпій (Погребняк). — Ред.), який говорив: «Коли на думку спадає марнославний помисел про власну доброчесність і починаєш себе порівнювати з кимось, то ти завжди себе порівнюй не з гіршими, а з кращими, і тоді одразу станеш на місце». Порівняєш себе з Миколою Чудотворцем — і розумієш, що так, ти архієрей, але хіба ти можеш рівнятися зі святителем Миколою Чудотворцем? Або зі святителем Іоанном Шанхайським і Сан-Франциським, або зі святителем Спиридоном Триміфунтським, або з Феодосієм Чернігівським?.. І розумієш, що ти далёкий від висоти архієрейського служіння. І так само в кожній чесноті. Якщо почне марнославний помисел обкрадати нашу душу, почне цей черв’як, високодумство, вигризати чесноти, то ми тоді повинні себе порівнювати з кращими… Як і наш народ вчив, є прислів’я: «Молодець серед овець, а проти молодця — сам вівця». Наш народ часом святоотцівські мудрості вкладав у прості приказки, які легко запам’ятовувалися і давали користь й правильне розуміння життя в Бозі і з Богом, правильний стан духовної людини.
***
І от ми з вами, брати і сестри, сьогодні святителя Миколая Чудотворця згадуємо. Ця людина була просто сукупністю чеснот, їх у нього дійсно було так багато!
І недарма в акафісті святителю Миколаю є цікаві слова: «Радуйся, богатство, бедне живущим на земли Богом данное». Святитель Миколай — це наше багатство, тому що ми в тій же Церкві, в якій був і він. І якщо Церква навчила його і показала нам образ, яким може бути людина в Церкві, — то що́ нам заважає? Нічого, крім нашої ліні, самовиправдовування, байдужості — коли ми, звершуючи гріх, махаємо рукою та говоримо: «Усі так живуть»… Ні, не усі. Святитель Миколай так не жив. І от тут, в таких нібито самовиправдовувальних міркуваннях, треба себе зупиняти ось такими прикладами. Аби приходити в стан духовної бідності, усвідомлення власної негідності в порівнянні з такими світильниками, як Миколай Чудотворець.
***
Цікавий випадок, пов’язаний з іншим великим угодником Божим, святим Іоанном Предтечею. Про нього Христос сказав: «Немає більшого з народжених жінками, ніж Іоанн Хреститель» (див. Мф. 11:11). На іконі Страшного Суду, яку ми бачимо на іконостасах перед собою, зображений Господь, Який сидить на престолі, праворуч від Нього стоїть Божа Матір, благаючи за рід людський, а ліворуч — святий Іоанн Предтеча.
І ось одного разу один чоловік молився Іоанну Предтечі, просячи його про якусь земну справу. Іоанн Предтеча явився цьому чоловікові, який, мабуть, був доброчесний і гідний цього явлення, та сказав: «Ну що ти мене просиш про земні справи? Я все життя в пустелі прожив і в мирських справах мало що розумію. Проси Миколая Чудотворця. У цих справах ві́н швидкий рятівник». Тобто святий Іоанн Предтеча відсилає людину до святителя Миколая, показуючи, що цей угодник Божий по-особливому з теплом поставиться до твого прохання і виконає твою справу.
Недарма в апокрифічних переказах є такий випадок. Один раб Божий потрапив до Небесного Царства і, люблячи святителя Миколая Чудотворця, дуже хотів його побачити. Але не знайшов його серед святих і глибоко засмучений звернувся до милосердного Творця: «Господи, ну покажи мені хоч, який він, святитель Миколай!» І покликав Господь святителя Миколая. Через деякий час явився угодник Божий, в простих, полотняних ризах, які були забризкані брудом. І запитав його Господь милостиво: «Де ж ти був?» І святитель Миколай, смиренно і лагідно стоячи перед Богом, відповів: «Та там у селянина віз застряг, я допомагав йому його з багнюки витягати».
Ось такі, брати і сестри, народні перекази про святителя Миколая говорять про особливу любов народу до угодника Божого. Ми навіть не розуміємо, що він жив у Малій Азії, навіть не був з нашої Батьківщини родом. Але наскільки цей угодник Божий рідний нам! Тому що християнин у будь-якому народі християнин, так як, наслідуючи Бога, він через це стає для людей таким, що потім його згадують і кажуть: «Ангел був, а не людина!» — не думаючи, якої він був національності, якою мовою говорив. Не національність людини і не те, якою мовою вона розмовляє, визначають людину, а повнота чеснот у Христі в її душі. Ось що робить людину людиною і дорогою для нашого серця.
***
Сьогодні, брати і сестри, ми згадуємо цього угодника Божого, святителя Миколая Чудотворця. Сьогодні безліч молитов святителю Миколаю підноситься з багатьох храмів, монастирів, соборів, наповнених людьми, які з люблячим серцем прийшли відповісти на любов угодника Божого своєю любов’ю і цим виконати слова апостола: «Пам’ятайте наставників ваших… і, дивлячись на кончину життя їхнього, наслідуйте віру їхню» (Євр. 13:7).
«В память вечную будет праведник, от слуха зла не убоится» (Пс. 111:6–7). І ми бачимо це, брати і сестри, здійснене на святителі Миколаї Чудотворці. 1700 років цей угодник Божий поминається і шанується нами.
І ми, брати і сестри, сьогодні, молячись святителю Миколаю, постараємося в чомусь бути наслідувачами його чеснот. Хто може подати милостиню — нехай подасть милостиню. Хто може пробачити образу — нехай зробить цю добру справу. Хто може на зло добром відповісти, хто може примирити ворогуючих сьогодні, хто може сьогодні подати духовну милостиню, помолившись за когось, — усе це буде наслідуванням святителя Миколая Чудотворця та буде прийнято і ним самим, і Богом Всемогутнім.
Тому нам даються такі приклади — аби ми, що загрузли в гріху, не виправдовували себе прикладами гріховності в нашому суспільстві, бачачи навколо себе ті чи інші беззаконня або життя, яке не відповідає званню не те що християнина, але — людини.
Ми повинні сьогодні, брати і сестри, мати за приклад для наслідування святителя Миколая — і його лагідність, і його смирення, і його духовну бідність, і його всепрощення, і його любов до творіння Божого і любов до Бога. І нехай допоможе нам Господь хоч щось мале, але звершити сьогодні на згадку про цього угодника Божого. І ця добра справа, яку ми будемо звершувати, якраз і буде показником нашої любові до святителя Миколая Чудотворця, діяльної, наслідувальної любові, а не любові лише на словах, які би високі ці слова ні були.
Не висотою слів славився святитель Миколай Чудотворець. Після нього не залишилося ані богословських праць, ані якихось проповідей записаних… Ділами прославився, у пам’яті народній залишився доброчесним своїм життям. Ось і ми, брати й сестри, будемо пам’ятати слова Христові: «Так хай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного» (Мф. 5:16) завжди, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Цей запис також доступний на: Russian
Ukrainian
Русский