Настав 2000 рік. Волею Божою, долаючи багато складнощів і перешкод, Святогірська обитель, з допомогою благодійників і трудами братії на чолі з отцем намісником рік за роком відновлювала і, врешті-решт, відновила головну святиню монастиря — храм Успіння Божої Матері. Отже, за п’ятирічний період було проведено такі роботи: за час реставрації із собору вивезли 2600 тонн, або — в іншому перерахунку — близько 40 вантажних вагонів чужорідного будівельного матеріалу, перекрили намети куполів, позолочених разом із хрестами, усередині та зовні собору збили старий, негодящий тиньк та поштукатурили новим, замінили покрівлю, відновили знищену кладку склепіння над вівтарною частиною храму, улаштували солею перед вівтарем, здійснили внутрішню та зовнішню побілку, поставили нові вікна, двері, нові ковані решітки, відновили ліпнину. Також було викладено цегляні канали в підлозі й по ним проведено опалювальну систему. Для освітлення храму повішено 12 позолочених панікадил, найбільше з яких на 168 свічок важить майже дві з половиною тонни. Також храм наповнило церковне начиння, частково пожертвуване, а частково — придбане монастирським коштом.
У соборі відреставрували живопис, що зберігся, улаштували лівий і правий крилоси. Також було споруджено спершу три тимчасові іконостаси — їх зібрали з простих фанерних щитів, у подальші роки їх замінили величні різьблені іконостаси, центральний з них — п’ятиярусний, вінчається розп’яттям, а два бокових, лівий та правий, — чотириярусні.
Також пізніше у соборі відділили крилоси різьбленою дерев’яною огорожею, виготовили різьблені дерев’яні шатра для чудотворної ікони Богородиці «Святогірська» і мощей преподобного Іоанна Затворника. Крім того, було виготовлено засклені раки для обрітених мощей десяти прославлених святогірських святих, розпочато розпис внутрішніх стін собору, який нині оздоблює багато великих образів, розміщених вгорі: на стінах і колонах храму, в круглих і квадратних рамах із позолоченого дерева. І внизу, біля стін та колон, у різьблених дерев’яних кіотах поставлено великі писані ікони.
Окрім інших робіт, пов’язаних із внутрішньою та зовнішньою реставрацією й оздобленням Успенського храму, у подальші роки було виконано такі: простір навколо собору виклали кам’яними плитами, стилобат, на якому височіє храм, обклали червоною облицювальною цеглою, а сам собор з північного та частково зі східного боку обнесли візерунчастою залізною огорожею чорного кольору, відлитою зі сталі. По всьому периметру простір довкола собору з того часу освітлюється красивими електричними ліхтарями.
Великі й малі сходи, що ведуть до храму з північного боку, були вкриті червоним гранітом й оснащені витонченими чорними перилами сталевого лиття. Справа та зліва від підніжжя великих центральних сходів встановили виготовлені з білого мармуру фонтани-хрести, що у теплу пору року точать водні струмені в такі ж біломармурові басейни овальної форми.
З південного боку соборного подвір’я пізніше було облаштовано пташник з клітками для рідкісних видів заморських, «райських» птахів і для звірів. У клітках створене підхоже годованцям обителі середовище: в одній з них є ставок із фонтаном та містком, в інших — відповідна рослинність, пісок, гілки, каміння, драбинки, мотузки з кільцями тощо. У монастирському пташнику мешкають красивого забарвлення павичі, фазани, різнокольорові папуги, по сусідству з якими за сіткою-стіною бродять носухи та ін.
***
Основні відновлювальні роботи, розпочаті в Успенському соборі 1995 року, були завершені у 2000 році, деякі ж, такі, наприклад, як розпис, ще не завершені. Усі вони виконувалися за думкою і волею Святогірського намісника отця Арсенія та за порадами майстрів-фахівців.
8 вересня 2000 р. Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Володимир, митрополит Київський і всієї України, у співслужінні митрополита Одеського й Ізмаїльського Агафангела, архієпископа Горлівського та Слов’янського Іларіона, єпископа Аліпія, єпископа Вишгородського Павла, намісника Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври, єпископа Ізюмського Онуфрія, вікарія Харківської єпархії, звершив його освячення.
Отже, Свято-Успенський храм Святогірської обителі було освячено після сімдесятирічного осквернення. У нього, немов у скарбницю, стало збиратися багато християнських святинь: ікони чудового письма, мощі святих угодників Божих, хрести і ковчеги з частками святих мощей, які належали святогірцям-сповідникам минулих часів. Намісник, братія, трудники і прочани, жертводавці та доброчинці дієвою працею намагалися примножити славу відродженої та освяченої святині.
Цей запис також доступний на: Russian
Ukrainian
Русский