6 листопада 2024 р., у день вшанування ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість», відзначив своє престольне свято один зі скитів Свято-Успенської Святогірської Лаври.
Через обстріли, які призвели до практично повного руйнування їхньої обителі, сестри Скорботницького скиту в селі Богородичне з травня 2022 р. живуть у Лаврі. Однак свої престольні свята вони відзначають у скитському храмі, що зберігся.
На святкові богослужіння з Лаври до скиту було привезено одну з головних його святинь — кровоточиву ікону Божої Матері «Богородичанська Одигітрія»*.
Урочистості розпочалися вдень 5 листопада — о 14:00 в нижньому приділі Скорботницького храму відбулося всенічне бдіння, тривало воно близько 4 годин. Богослужіння звершили духівник скиту архімандрит Зосима (Левін), архімандрит Ісихій (Клипа), ієромонах Онуфрій (Бєдін). Ієромонах Амфілохій (Бєсєдін) приймав сповідь прибулих на свято паломників. Дияконський чин представили ієродиякони Никон (Молчанов) і Корнилій (Ромащенко).
Вшанувати Богородицю у свято однієї з Її ікон прибули жителі Богородичного — як ті, чиї будинки знаходяться поруч зі скитом, так і його парафіяни, які тимчасово мешкають у Лаврі, — і віруючі зі Святогірська.
У сам престольний день богослужіння розпочалися о 5:45 чином сповіді, після чого було прочитано ранкові молитви та відслужено полушницю. Потім отець Зосима очолив водосвятний молебень з акафістом Божої Матері перед іконою Її «Всіх скорботних Радість».
Після молебню було прочитано часи і звершено Божественну літургію.
За богослужіннями співали два хори — богородичанських сестер і матінок Свято-Іоаннівського скиту в с. Адамівка. Під час Літургії вони вийшли на середину храму та разом виконали головні піснеспіви — Херувимську пісню і «Милість миру», яка співається під час Євхаристійного канону.
Незважаючи на відчутну прохолоду — у храмі немає опалення — вранці на богослужіння зібралося близько 70 молільників. Храм наповнили як учорашні гості, так і паломники з м. Слов’янська. Для охочих приїхати на свято святогірців, як і напередодні, Лаврою було надано транспорт. Частина присутніх приступили до таїнства Причастя.
Після запричасного стиха архімандрит Ісихій виголосив проповідь, у якій розповів про глибину чеснот Божої Матері, в основі яких лежить смирення. «Не згрішивши навіть думкою, отримавши від Бога найбільший дар бути Його Матір’ю, Пречиста зовсім не самозвеличується усім цим. Для нас, що знаходяться у гріховному стані, не зрозуміло — як можна перебувати у настільки величній славі, але водночас зберігати смирення?» — сказав отець Ісихій.
Крім невимовного смирення, Цариці Небесній властива величезна любов до Бога. Тому Їй завдавали особливого болю скорботи, яких зазнавав Господь. Найважчим випробуванням для Божої Матері стало розп’яття Спасителя.
«Як зазначає преподобний Силуан, — продовжив архімандрит Ісихій. — Божа Матір при Своїй найбільшій скорботі не померла від розриву серця, але дожила до воскресіння Христового тільки тому, що Її укріплював Своєю особливою таємничою допомогою Господь. Досвід, який пережила в земному житті Цариця Небесна, призвів до того, що Вона відчуває скорботу кожної людини. І в яких би складних обставинах ми не перебували, як би нам не було важко, ми знаємо, що Цариця Небесна жодної людини не залишає без Свого Материнського покрову. Переживаючи разом з нами наші скорботи й біди, Богородиця поспішає втішити кожного, хто звертається до Неї по допомогу»
Після Літургії відбулася хресна хода навколо церкви із храмовими іконами та образом «Одигітрія Богородичанська».
За усталеною традицією хода завершилася заупокійною літією перед кладовищем скиту. Тут, за вівтарем храму, поховано благодійника Сергія Луньова, стараннями якого було побудовано Скорботницький храм, а також його дружину Людмилу Луньову. Тут же знайшли упокій сестри скиту, які померли з часу його заснування у 2005 р.
Після повернення до церкви виголосив слово архімандрит Зосима.
Звернувшись до прочан, отець Зосима зазначив, що традицію паломництва заклала Сама Богородиця. «Після Вознесіння Господа Божа Матір дуже сумувала про неможливість більше бачити тілесними очима Свого Сина і відвідувала ті місця, пов’язані з особливими подіями в земному житті Христа Спасителя, та усамітнювалася там для богомислення й молитви. З Нею ходили діви, перші християнки», — розповів духівник скиту.
Відвідуючи святі місця, віряни відчувають благодать, яку посилає їм Господь. «Як то кажуть, до порожнього колодязя по воду не ходять. І тут, у нашій обителі, є свої святині, — продовжив отець Зосима і зазначив: — Особливо ми молимося сьогодні за нашого владику Арсенія, який перебуває у скорботі, але віримо, що її обов’язково змінить величезна радість. Нехай Господь і Цариця Небесна укріплять його в подвигу сповідництва!».
На завершення слова духівник скиту побажав усім, щоб відсьогодні усі скорботи, принісши користь для наших душ, почали переходити на радість.
Наприкінці свята всі прочани отримали іконочки Богородиці «Всіх скорботних Радість». Також сестрами скиту для них було приготовано невелике частування.
* Нагадаємо, скитська ікона Божої Матері «Богородичанська Одигітрія» прославилася у січні 2015 р. Цим образом благословила на вступ до чернечої обителі одну з сестер її бабуся. Ікона зберігалася в келії, де жила послушниця Марія і ще дві послушниці. Під час страшних боїв під Дебальцевим сестри помітили, що на іконі виступили крапельки миру. Мироточення тривало близько двох тижнів, матінки благоговійно збирали це миро ватою. Увечері 27 січня, коли вони зібралися до цієї ікони для читання акафісту, на очах здивованих сестер по лику Пречистої потекла кров. З побожним трепетом сестри уклінно проспівали акафіст «Радуйся, Невесто Неневестная»..
Зішкріб засохлої на іконі крові та вату, якою сестри скиту витирали краплі, що впали на підлогу, пізніше відвезли до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз. Дослідження показало, що це людська кров 2-ї групи.
Фотоальбом на 
Цей запис також доступний на: Russian
Ukrainian
Русский