Щорічно 18 грудня, напередодні престольного свята святителя Миколая Чудотворця, у Святогірській Лаврі звершується хресний хід з Успенського собору до печерного храму, де в давнину на стовпі був знайдений Святогірський чудотворний образ святого Миколая.
Шанування образу святителя Миколая Чудотворця Святогірського має свою багатовікову історію. За архівними документами відомо, що ще 1645 р. в чолобитних святогірських старців обитель іменувалася як «Успения Пречистые Богородицы и Великого чудотворца Николы». Наприкінці XVII ст. на вершині крейдяної скелі з’являється Миколаївська церква, найдавніший зі збережених храмів обителі. Православний народ століттями зберігає пам’ять про це святе місце, явлення чудотворного образу святителя Миколая, перекази про чудесне явлення храму на вершині Святої Скелі. І навіть після закриття монастиря в XVIII ст. за часів правління Катерини II, тисячі прочан незмінно притікали сюди, піднімаючись на скелю з образом Миколи Чудотворця, з молитвами звертаючись до його допомоги в стародавньому храмі. Духовний письменник XIX ст. Андрій Муравйов писав: «Старанність народна погризла стовп заради зцілення, так що змушені були обкласти його каменем… Під час відновлення обителі преосвященний Інокентій (Борисов) збудив промовистим словом одного найближчого благодійника, поміщика Малиновського, оновити і цю стародавню церкву». У 1851 р. цей храм було освячено на честь Різдва Іоанна Предтечі. Розграбований за радянських часів після закриття Святогірської пустині в 1922 р., Іоанно-Предтеченський храм був відроджений і облаштований братією Свято-Успенської Лаври на чолі з намісником митрополитом Арсенієм. Відновлено традицію хресних ходів і богослужінь у храмах Святої Скелі.
18 грудня 2024 р. після Божественної літургії братія Лаври і прочани пройшли хресним ходом печерним ходом до крейдяної скелі, де в Іоанно-Предтеченському храмі було звершено молебень з акафістом нарозспів святителю Миколаю, богослужіння очолив скарбник обителі архімандрит Феофан (Люкшин). Після завершення молебню він привітав усіх присутніх зі святом, звернувши увагу у своєму слові на особливе шанування святителя Миколая у Святих Горах у давнину, коли ченці, які трудилися у печерах скелі, перебуваючи під постійною загрозою навали татар і розбійників, зверталися по допомогу великого угодника Божого, молячись за порятунок своєї душі і порятунок Вітчизни.
Говорячи про нинішній день, архімандрит Феофан підкреслив: «Ми теж молимося, як і в ті давні часи, про припинення війни, яка забирає сотні і сотні життів. Ми молимося святителю Миколаю і про те, щоб він допоміг нам стати на правильний шлях духовного життя…». Далі архімандрит Феофан докладно зупинився на тому, що таке духовне життя і духовне вдосконалення людини, на прикладі житія і чеснот святителя Миколая.
Після завершення молебню святителю Миколаю і помазання святим єлеєм у стародавньому храмі Святої Скелі хресний хід повернувся в Успенський собор.
Цей запис також доступний на: Russian