«Сьогодні Бог являється усім нам». Проповідь митрополита Арсенія в день Хрещення Господнього

Як Бог являє Свою присутність серед нас у свято Хрещення? Чому православні щодня вранці п’ють хрещенську воду? Що таке святість і як її досягти? Про це розповів митрополит Святогірський Арсеній у проповіді на свято Хрещення Господнього, 19 січня 2016 р. Пропонуємо до прочитання цю архівну проповідь.

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.

Господь з любові Своєї, з співчуття до падшого Свого творіння, заради спасіння світу, будучи Іпостассю Святої Трійці, Богом Сином, Богом Словом, прийняв на Себе людську плоть і зростає в послуху Своїм земним батькам. Він не виходить на проповідь раніше 30-річного віку, тому що за єврейським законом тільки той, кому виповнилося 30 років, міг учителювати, наставляти і повчати інших.

І ось незадовго до Його явлення світові на берегах річки Йордан, у пустельній місцевості, неподалік від впадання Йордану в Мертве море виходить проповідувати та хрестити Предтеча Іоанн, як його називають — Ангел пустелі. На іконах його іноді навіть зображають з ангельськими крилами — символом його чистого й ангельського житія. Він був вихований пустелею, тривалий час жив не в людському суспільстві, не серед суєти мирської, а в пустельному спілкуванні з небожителями. І, наставлений благодаттю Святої Трійці, він виходить, щоб підготувати шлях Господній.

Явлення Іоанна Предтечі та його вихід на Йордан пророкували пророки ще за сотні й за тисячі років перед тим, називаючи його ангелом, називаючи його предтечею, який має прийти перед Спасителем світу, Месією, щоб приготувати шлях Йому, приготувати шлях Його проповіді.

Що ж це за приготування було? Це був заклик народу ізраїльського до покаяння. Іоанн викриває гріхи сучасного йому суспільства. Сотні, тисячі людей стікалися до нього на Йордан, щоб послухати живе слово проповіді. І багато хто, розчулений його проповіддю, приносив покаяння в гріхах своїх. І таких він хрестив: він входив з ними в річку Йордан, і вони, занурені по шию у воді, сповідували гріхи свої, а потім він трикратно їх занурював у води, немов би омиваючи скверну гріховну з них.

Іоанн казав: «Я хрещу вас водою, але за мною йде Той, Хто хреститиме вас Духом Святим; я недостойний розв’язати і ремінь взуття Його» (див. Мф. 3:11; Лк. 3:16).

І ось одного разу, коли безліч народу зібралася на берегах Йордану, слухаючи Іоанна Предтечу та хрестячись від нього, раптом натовп розступився, і з натовпу вийшов Той, на Кого чекали пророки, Той, про Кого язичницькі давньоримські та давньогрецькі філософи говорили: лише Бог може, прийшовши у цей світ, виправити це суспільство, яке прямісінько йде до загибелі.

І ось Він прийшов до Іоанна Предтечі, і той у сум’ятті говорив: «Чи я Тебе повинен хрестити, і чи Ти приходиш до мене?» Але Господь зупинив його лагідним словом: «Облиш. Нині нам належить виконати всяку правду» (див. Мф. 3:14–15), — і зі смиренням, подібно до грішника, разом з грішниками входить у води йорданські. Без сповіді, одразу хрестить Його Іоанн Предтеча, трепетною рукою торкаючись верху голови Його, Творця світу, Який на Себе прийняв плоть людську дією Духа Святого.

І в цей момент розкрились небеса. І Дух Божий, Третя Іпостась Святої Трійці, також Вседосконалий Дух, сходить на Нього, прийнявши на Себе образ білого голуба, тим самим символізуючи Собою чистоту і безгрішність Сина Божого, Котрий прийняв на Себе плоть людську, але не скоїв у житті Своєму жодного гріха. І слідом за цим розкриті небеса сколихнулися від громоподібного гласу Бога Отця: «Цей є Син Мій улюблений, в Котрому Моє благовоління» (Мф. 3:17).

Подібні слова будуть вимовлені потім перед страстями Христовими, перед самим Його входом до Єрусалиму, перед самим Його розп’яттям, коли Господь, бажаючи укріпити віру Своїх учнів, зведе їх на гору Фаворську і там покаже їм славу Свого Божества, преобразившись перед ними. Там теж гримітиме Отчий глас: «Цей є Син Мій улюблений, в Котрому Моє благовоління; Його слухайте» (Мф. 17:5).

І сьогодні Отчий глас, брати і сестри, гримить: «Цей є Син Мій Улюблений, в Котрому Моє благовоління». Але чи слухаємо ми Його? Чи живемо ми за Його заповідями, чи не забуваємо ми, брати й сестри, такого простого заповіту, який Він дав нам: «Не роби іншому того, чого собі не бажаєш» (див. Мф. 7:12)?

***

Не дарма цей день називають ще Богоявлення: Три Особи Святої Трійці являються на Йордані, Бог Єдиний, у Трієх Особах славимий. Бог Отець гласом Своїм віщає над рікою, над водами йорданськими гримить Його Отчий глас; Бог Син хреститься; Бог Дух Святий у вигляді голуба сходить на Нього.

Багато хто може сказати: «Ну як це Три в Одиниці? Як Єдність розділяється на Три?» Святі отці говорили просто, наводячи приклади з оточуючих нас творінь Божих. Вони казали: «Погляньте на сонце. Ось ви бачили кулю Сонця. Ось ви бачите світло, що виходить із Сонця, і також Ви відчуваєте тепло, яке приніс промінь сонячного світла. Планета Сонця, світло і тепло — різні, але всі разом, у сукупності, вони складають єдине світило. Ось так точно і Бог у Трійці — різний в Особах, але Єдиний у Божестві».

І ми, брати і сестри, сповідуємо цей догмат й хрестимося від купелі хрещенської в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Сьогодні також день встановлення двох таїнств: Хрещення і Покаяння. У Хрещенні змиваються всі наші гріхи і нам дається запорука благодаті для боротьби з гріхом через Таїнства Церкви. І знаючи неміч нашої природи, схильність нашу до гріха, Господь затверджує сьогодні та через Іоанна Предтечу подає нам ще й друге таїнство — Таїнство Покаяння, і ми можемо омивати сльозами своїми, як водами в купелі хрещення, душу від гріхів та можемо знову набувати чистоти душевної через щирість нашого покаяння і через усвідомлення власної гріховності.

***

Сьогодні, брати і сестри, Господь творить явне дієве диво. Чи то в кафедральному соборі, чи то в чудових лаврах, чи то на простій бідній сільській парафії — являє диво, коли люди, хоч і різні за ступенем церковності, різні за ступенем духовності та моральності, але з вірою приходять, приносячи з собою посудини з водою, і ця вода, яку вони принесли, за милосердям Божим стає святою.

Сьогодні істинне свято Богоявлення — не тільки тоді на Йордані, а й сьогодні Господь відкривається кожному з нас у міру його віри, в міру його покаяння, в міру його чистоти сердечної. Бо сказано: «Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать» (Мф. 5:8). І Господь являється всім нам, і печатку Своєї присутності, печатку Свого перебування разом з нами видимим чином ставить перед нашими очима тілесними: вода, яку ми принесли, проста набрана під кранами в оселях наших вода раптом стає нетлінною, такою, що не псується.

Хрещенська вода десятиліттями може стояти нетлінною. Я згадую матінку Євдокію, яка 17 років каторги відбула за віру. Так от, вона зберігала воду, освячену її духівником, святогірським ієромонахом Іустином. Ще 1931 року він освячував воду на Хрещення Господнє, і вона десятиліттями зберігала ту воду нетлінною.

І будь-який священик Церкви, навіть молодий, який тільки-но прийняв посвяту у священицький сан і через це отримав благодать, неложну благодать священства, здатну творити таїнства Церкви, і він вже може творити це хоч і невелике та звичне для нас, але все ж таки чудо, чудо присутності Божої у Святій Православній Церкві.

***

Ми, брати і сестри, чому цією водою особливо дорожимо? Вона називається агіасма, що в перекладі з грецької означає «святиня». Зберігається вона зазвичай не в холодильниках, а у святому кутку, під іконами. Але зберігається не так, що ми поставимо її завтра під святі ікони, а через рік запитуватимемо: «А куди її вилити, батюшка? Куди святу воду торішню дівати?» Її не виливати треба — нею треба користуватися протягом року, пити щодня натщесерце. А чому, брати і сестри? Тому, що вона дає фізичне здоров’я, і з духовними пристрастями, гріховними схильностями допомагає людині боротися. Усяке зло відганяє, яке через духів злоби і їм підвладних людей, буває, діє на рабів Божих. За допомогою дії святої води ми уникаємо цього.

***

Дивне чудо являє Господь на Святій Землі в це свято, брати і сестри. Сьогодні ми чуємо слова прокімна: «Море побачило і розступилося, Йордан повернув назад» (Пс. 113:3).

Владика Аліпій (схиархієпископ Аліпій (Погребняк) (1945–2021). — Ред.) був свого часу присутній на освяченні патріархом Єрусалимським води на місці хрещення Господнього, неподалік від місця впадіння Йордану в Мертве море. І ось, коли патріарх кинув дерев’яний хрест на води річкові, на тихій поверхні річки раптом відбулося збурення води, здійнялася хвиля і пішла проти течії вгору по Йордану, несучи на собі хрест. І настільки сильна була ця хвиля й течія, що в русло Йордану навіть зайшла солона вода з Мертвого моря.

Явне диво, про яке говорив Давид Псалмоспівець: «Море побачило і розступилося, Йордан повернув назад» (Пс. 113:3). Таке чудо було під час хрещення Господнього, і щороку воно повторюється на Йордані. Так само, як і повторюється в день напередодні православного Великодня, Воскресіння Господнього, сходження Благодатного вогню на Гроб Господній, вогню, що спочатку не обпікає, і тільки за якийсь час набуває властивостей звичайного вогню. І тисячі народу стікаються дивитися і бачать це диво. І інославні турки радіють сходженню Благодатного вогню, тому що є переказ, що в рік пришестя у світ антихриста Благодатний вогонь не зійде. Тому весь світ радіє, коли православний Єрусалимський патріарх приймає це чудо.

***

Коли ми п’ємо святу хрещенську воду, то ми оздоровлюємося фізично. Але ми й духовну радість відчуваємо, брати і сестри, при контакті зі святою водою. Подивіться сьогодні на людей: зима, холод, буває мороз міцний, з вітром може навіть, але після освячення води йдуть батюшки, кроплять народ, а народ тягнеться і кричить: «Ще, батюшка, давайте ще! Мене покропіть, мене!» Підставляють обличчя та стають, як діти, прості, чисті, незлобні, лагідні. Забувають про свій вік, забувають про тягар нічної служби, забувають про своє, може, адміністративне становище в суспільстві, забувають усе. Всі стають як діти, коли Господь іде повз них незримо і кожного з них, напевно, десницею Своєю по голові пестить, як дитя Своє улюблене, роблячи воду в його посудинах святою.

І ми приходимо з цією водою додому, окроплюємо нею рідних, окроплюємо своє житло, окроплюємо надвірні споруди, худобу окроплюємо, окроплюємо ниви свої, поля… Для чого? Та як колись Трійця Свята спустилася і явила Себе на Йордані, так і, коли ми кропимо, Свята Трійця сходить з небесного престолу у наш дім. Бог нас відвідує. Бог нас утішає, брати і сестри, цього дня великим утішанням. Подумайте: Він перебуває з нами в наших домівках. Він благословляє все, де ми живемо і чим ми живемо. І бідне житло, і хороми заможніших людей, і храми наші…

Тому, брати і сестри, ми двічі освячуємо воду. Один раз водосвяття відбувається в Навечір’я, коли ми в храмі зводимо дію Святої Трійці та силу Троїчного Божества, а потім, у саме свято, ми виходимо на річки, на криниці, джерела і там освячуємо воду, щоб увесь Всесвіт став причасним до сходження Святої Трійці, до дії Бога Творця, Який змінює все в нас і навколо нас на краще.

І ми, брати й сестри, зараз із вами теж підемо на Йордан. Не на Донець! Сьогодні Сіверський Донець стає Йорданом, тому що Господь Іісус Христос, зображений на хресті, буде опускатися з хрестом у воду, ніби входячи в неї. Дух Святий діятиме силою Своєю над водами, роблячи воду святою. Громом Отчого гласу, що закликатиме нас шанувати це дійство і Церкву Святу, будуть гриміти дзвони церковні: «Цей є Син Мій улюблений, в Котрому Моє благовоління».

А ми, брати й сестри, співатимемо тропар Хрещенню, радіючи разом з усім Всесвітом, що Бог з нами. І хоча ми відступаємо від Бога, грішимо, Бог не відступає від нас.

Дай, Боже, нам триматися Церкви однодумно, єдинодушно, як наші діди і прадіди. Наша Церква на гоніння йшла, на розстріли йшла, на каторги йшла і не відрікалася від Бога. Наша Церква — це Церква не малодушних людей. І не треба розуміти смирення як малодушність. Смирення — це велич. Церква в смиренні являла велич свого подвигу, подвигу за Христа, самовідданості своєї заради Христа.

І ми, брати й сестри, сьогодні належимо до цієї Церкві, яка дідами і прадідами нашими вистраждана, яка безбожний найстрашніший період гонінь пройшла, в якій нас хрестили, в якій ми сповідаємося і причащаємося, яка молиться, поминаючи за здоров’я та за упокій усіх наших близьких і родичів.

***

Я дякую вам за те, що ви цієї ночі не вирішили за краще спати вдома, а прийшли в дім Божий. Хіба може Господь цей ваш подвиг відкинути? Хіба може Господь відвернутися від вас? Ні.

За той труд, який ви понесли, за ту любов і віру, яку проявили, за найголовніше, що у вас є, — живе почуття до Бога, адже ви голос душі своєї, і совісті, і серця свого послухали та прийшли до храму Божого, — за це, вірте, що Господь, Який виявляє силу Свою благодатну на водах, явить її і на кожному з вас. Кожного з вас сьогодні Він десницею Своєю Творчою благословить, молитву кожного з вас сьогодні почує. А ви, вірою озброївшись, дерзайте: як любе чадо люблячого нас Бога просіть у Бога, що хочете.

Звичайно, ми сьогодні просимо, аби вік з Ним не розлучатися, завжди бути з Ним у вічності, в Царстві Небесному. Але ми переживаємо і за Вітчизну нашу земну, в якій живемо. І сьогодні, брати й сестри, єдинодушно, просто, по-дитячому попросіть у Бога миру. Кожен з нас.

І підійшовши до чудотворного образу Божої Матері, все Їй розкажіть — просто як матусі своїй ви в дитинстві виговорювалися, жаліючись на будь-що і знаючи, що вона почує, пожаліє й допоможе. Може, не вголос розкажіть. Але Богородиця сьогодні теж нас чує, як і бачить наш подвиг заради Її Сина.

І дай, Боже, щоб за нашим приходом у храми Божі прийшла в наші серця благодать Божа, яка вчить нас, як жити по правді Божій, як жити по совісті, навчає нас зі скрухою і з почуттям провини переживати те, в чому ми Бога прогнівили і що проти Його святих заповідей сотворили в нашому житті.

Сьогодні Господь нас вчить, брати і сестри, любові один до одного через Свою любов до нас, грішних. Бог не відступив від нас — ми від Нього відступаємо, виганяємо Бога зі свого життя, забуваємо про Нього, махаємо рукою, кажучи: «Всі так живуть!»

Ні, брати і сестри. Не всі так живуть. І багато прикладів у нас і святих, і моральних. Не тільки з давнини, а й сучасних. І святість — це не завидний уділ обраних. Святість — це сталість у добрі. І дай, Боже, вам, брати і сестри, бути щасливими. А щаслива людина тільки одна може бути: це добра людина. Дай, Боже, вам бути добрими, Божими і щасливими.

І нехай Господь, Який в цей день так близько біля нас являє Себе в освяченні святої води, так близько поруч із вами буде в усі дні вашого земного життя і там, у блаженній вічності, до якої Він нас неложним словом Своїм закликає. Амінь.

Цей запис також доступний на: Russian

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *