Про що моляться святому Іоанну Предтечі? Про що обов’язково потрібно пам’ятати в будь-яких складних життєвих ситуаціях? Про це розповів митрополит Святогірський Арсеній у свято Усікновіння глави святого Іоанна Предтечі, 11 вересня 2022 р. Пропонуємо до прочитання цю архівну проповідь.
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Сьогоднішній день, брати і сестри, для кожного християнина — день особливих роздумів. Іоанн Предтеча — найвеличніший з угодників Божих, останній, крайній пророк, перший у благодаті мученик, початок апостолів (бо апостоли Андрій Первозванний та Іоанн Богослов були його учнями, перш ніж стали учнями Христовими).
Господь говорив про нього, що «з народжених жінками не повставав більший за Іоанна Предтечу» (див. Мф. 11:11). Дівич, пустельник, син благочестивих батьків, його батько Захарія був первосвящеником й пророком, не позбавлена пророчого дару була і мати його Єлисавета. Святий Іоанн був родичем Самого Христа Спасителя: у священика Матфана були дочки, одну звали Совія, іншу — Анна; і Совія, свого часу вийшовши заміж, народила святу праведну Єлисавету, матір Іоанна Предтечі; а Анна, вийшовши заміж за Іоакима, вже в літньому віці народила Царицю Небесну, Божу Матір. Тобто ці дві рідні сестри — Совія і Анна — стали матерями двоюрідних сестер — Божої Матері та Єлисавети. Відповідно, за плотською людською спорідненістю Іоанн Предтеча і Христос Спаситель були троюрідними братами.
І ось, незважаючи на праведність святого Іоанна, його богоугодність, спорідненість з Самою Боголюдиною — і раптом така мученицька смерть!
Арешт святого пророка
Ірод, який свого часу після Різдва Христового вбив віфлеємських немовлят, породив не менш жорстоку поросль — свого сина, іншого Ірода. Цей Ірод спочатку ніби намагався не порушувати закон Старого Завіту… Він був одружений на дочці аравійського царя Арефи. І тривалий час він прожив разом із законною дружиною, але у рідного брата Ірода, Филипа, була дружина Іродіада, красива собою, але мерзенна душею. Вона сподобалася цареві Іроду, і незабаром вони зійшлися: при живому братові своєму Филипі Ірод прогнав від себе законну дружину та зійшовся з Іродіадою, прийнявши і її дочку Саломію.
Це було грубим порушенням старозавітного закону. Але річ у тому, що Ірод правив Галілеєю, а Галілея була наполовину населена язичниками. Та крім того, уся Палестина була під владою римських кесарів, так що Ірод вже не був самовладним царем, а лише служив римському імператору, йому було довірено керувати однією з областей Палестини — Галілеєю.
Спочатку, коли він ще був у законному шлюбі зі своєю дружиною, Ірод часто прикликав до себе Іоанна Предтечу. Мудрі слова святого Іоанна подобалося слухати царю Іроду, і євангеліст каже, що Ірод навіть багато добрих справ робив, прислухаючись до порад Іоанна Предтечі. Але згодом, коли цар, порушивши закон, зійшовся з Іродіадою, а Іоанн Предтеча не міг мовчати і викривав царя Ірода, то він, щоб слово Іоанна Предтечі було менше чутно кимось, посадив Іоанна в темницю. Ірод і хотів би вбити його — навіть не стільки він, скільки його незаконна дружина Іродіада, — але боялися народу, тому що народ шанував Іоанна Предтечу великим праведником і пророком.
Страта
Настав день народження Ірода, і, як говориться в Євангелії, він влаштував вечерю — тобто бенкет почався вже в кінці дня і затягся далеко за північ. Коли всі об’їлися, напилися, перед ними танцювала дочка Іродіади Саломія. І так своїм безсоромним танцем сподобалася царю Іроду, що той у п’яному запалі сказав: «Проси у мене, чого хочеш! Все виконаю — хоч півцарства мого віддам!». Хоча це була брехня — він не мав влади над своїм царством, тому що не був повноцінним царем.
І Саломія пішла за порадою до своєї злопідступної матері Іродіади. Їм не півцарства було потрібно — злобі сердечній було потрібно сповнення давньої мрії. «Нехай дасть на блюді голову Іоанна Предтечі», — сказала Іродіада. І безсоромна танцівниця, негідна дочка негідної матері, заявила царю Іроду: «Хочу голову Іоанна Предтечі на блюді!». І знітився Ірод. Але він клявся при всіх, що дасть, що вона захоче, і тепер вирішив, що царське клятвене слово має виконуватися. І, махнувши п’яною рукою, послав воїна до темниці. Голова Іоанна Предтечі була відтята і принесена на бенкет.
Як говорить церковне передання, жах охопив усіх, коли посеред страв, що несли на блюдах, раптом у зал бенкету занесли відрубану голову святого Іоанна Предтечі, з якої ще капала кров. Але ще більший жах охопив усіх, коли у відрубаної голови відкрилися вуста і Іоанн Предтеча промовив докір, який часто повторював Іроду: «Не гідно тобі мати дружину Филипа, брата твого!». Каже передання, що бенкет не міг далі продовжуватися, бо потрясіння і сум’яття, яке це дійство викликало, зіпсувало свято Іроду.
З тих пір день усікновіння голови Іоанна Предтечі — це день суворого посту. Не дозволяється і вживання вина, тому що пам’ятають: посеред веселощів, об’їдання, пияцтва був винесений беззаконний вирок над великим праведником.
Доля вбивць
Безсоромна дівиця віднесла голову Іоанна Предтечі своїй матері. Та в зловтішній радості не втрималася, щоб не наругатися над главою праведника. Усіляко, як могла, осквернивши святиню, вона ще й взяла голку і проколола язик Іоанну Предтечі. І не веліла видавати главу на поховання — учні забрали тіло Іоанна Предтечі з темниці та погребли в Севастії, а голову Іродіада закопала в якомусь безчесному місці: вона говорила, що якщо главу Іоанна приставити до його тіла, то вони з’єднаються і він воскресне, — тобто навіть мертвого вона його боялася.
Кара Божа незабаром спіткала цих жорстоких безчесних людей. Аравійський цар Арефа за образу своєї дочки, яка була дружиною Ірода і була ним вигнана, повстав війною на Ірода. Ірод зібрав своїх воїнів. Була жорстока битва, загинули всі воїни Ірода, а сам Ірод дивом врятувався, втікши з невеликою кількістю слуг. Цим він накликав на себе гнів римського імператора та разом з Іродіадою і Саломією був засланий спочатку до Галлії, теперішньої Франції, до міста Ліон, а потім — до Іспанії. І там, перебуваючи у засланні, Ірод животів у бідних умовах, бо у нього були відібрані всі багатства і усяка влада.
Одного разу ця дівиця, яка колись стала причиною страти Іоанна Предтечі, переходила взимку гірську річку та провалилася під лід. Над льодом була тільки її голова, а лід стиснув її тіло, і вона рухала руками і ногами у воді — як колись під час танцю. Швидка течія тягнула її далі, і льодом їй перерізало горло. І батькові й матері принесли тільки її голову — тіло так і не змогли знайти, його віднесло течією. Як колись вона матері принесла голову Іоанна Предтечі, так тепер її матері принесли її голову.
Самі ж Ірод та Іродіада, як зберегло передання, були «живими поглинуті землею». Ми не знаємо, як це сталося — чи то це була особлива кара Божа над ними, чи то за попущенням Божим сталося так, що під час землетрусу, які часто бувають в горах Іспанії, розсілася земля і вони впали в розсілину. Знаємо лише, що вони були «живими поглинуті землею».
Що таке смерть?
Великий праведник, угодник Божий Іоанн, сподобився тюремного ув’язнення, мученицької смерті і навіть ганьблення після смерті. І ми, згадуючи про це, замислюємося: що таке смерть? Для віруючої, православної людини смерть — це просто перехід з однієї форми життя в іншу форму життя, з тимчасового життя, яке обмежене певною кількістю років, у життя вічне.
І хвороби та інші ознаки старіння організму наприкінці життя змушують людину замислитися, що ж буде далі, і аналізувати, як вона прожила своє життя, до якого підсумку дійшла.
І слідом за цим кожен з нас переступає поріг, який зветься смерть.
Але людина народжується один раз і ніколи не вмирає. І, напевно, замислюватися варто, брати і сестри, не над самим фактом смерті людини або про те, в якій формі вона сталася, а про те, до якого підсумку життя прийшла людина до моменту переходу у вічність, чого вона досягла, яке духовне багатство здобула, або ж вона обікрала саму себе, живучи бездумно, розпусно і неправедно, живучи безбожно і без совісті, не замислюючись ні про вічність, ні про заповіді Божі та узгодження свого життя з волею Божою.
Святий Іоанн Предтеча підсумок свого життя поклав багатьма чеснотами. І в цих чеснотах зійшов до Небесного Царства, увінчавшись ще й мученицьким вінцем.
Нетлінна права рука святого Іоанна, яку колись він поклав на голову Спасителя під час Його хрещення в Йордані, зберігається в Цетині, столиці Чорногорії.
Главу Іоанна Предтечі неодноразово знаходили, приховували і знову знаходили. З XIII ст. вона зберігається в кафедральному соборі міста Ам’єн у Франції. Для нетлінної глави святого Іоанна — а вона нетлінна настільки, що збереглися риси обличчя Іоанна Предтечі! — була зроблена спеціальна оправа, як для дорогоцінного каменю, вміщена на блюді. До сьогодні цю святиню виносять для поклоніння віруючим, які приїжджають в Ам’єн спеціально, щоб помолитися перед нею.
Про що моляться святому Іоанну Предтечі?
Ми бачимо, брати і сестри, на іконостасах зображення Спаса в Силах (як зветься іконописний образ), тобто Спасителя, Який йде судити весь світ у день другого Свого Пришестя. Праворуч від Господа стоїть Божа Матір і молить Його за рід людський, а ліворуч — Іоанн Предтеча, який також молить за рід людський.
Іоанну Предтечі даровано особливе дерзновіння молитися про відродження в наших душах покаяння.
Святі отці кажуть, що Іоанну Предтечі моляться і про позбавлення від омани. Омана — це такий псевдодуховний стан. Як, наприклад, груба блудна пристрасть має привабливість і солодкість для людини, але є гріхом, так само і стан омани недосвідчена людина приймає за істинний духовний стан, а сласну самовтіху — за благодатну молитву. І ось Іоанн Предтеча позбавляє від стану омани.
Особливий день для Святогір’я
Цей день, брати і сестри, в нашій обителі день особливий.
Сьогодні особливе молитовне заступництво за нас, грішних, преподобного Іоанна Затворника — сьогодні у нього день ангела. У чернецтві Іоанн Затворник носив ім’я Іоанникій, на честь преподобного Іоанникія Великого — угодника, який залишив нам коротку молитву, котру ми читаємо в кінці вечірніх молитов: «Упова́ние мое́ Оте́ц, прибе́жище мое́ Сын, покро́в мой Дух Святы́й: Тро́ица Свята́я, сла́ва Тебе́». Але в схимі преподобний Іоанн Затворник був названий на честь Іоанна Предтечі, великого пустельника, і постригли його в схиму саме в день Усікновіння глави Іоанна Предтечі.
І храм Іоанна Предтечі, на честь його Різдва, знаходиться у нас в печерах в крейдяній скелі.
Тому цього дня ми молимося з особливим дерзновінням цим двом угодникам Божим — однойменникам і співмолитвеникам за нашу святу обитель.
Найбільш надійний і найбільш перевірений засіб
Нині, брати і сестри, складні часи. Але мені запам’яталися слова владики Аліпія (схиархієпископ Аліпій (Погребняк; 1945–2021). — Ред.), які він сказав одній своїй духовній дочці у відповідь на, здавалося б, нерозв’язне питання її життя. Він сказав: «Ну що ж. У вашій справі вдамося до найбільш надійного і найбільш перевіреного засобу — до молитви». Мене, тоді ще молодого ієромонаха, вразили ці слова. Було ясно, що владика не просто вичитав це у святих отців — ці слова були сказані ним з досвіду його духовного життя. Так могла сказати тільки та людина, яка молилася по-дитячому Богу і бачила відповідь Божу на свої молитви.
Так і ми, брати і сестри, що б не траплялося в нашому житті, часом хвилюючи нас, бентежачи наші душі, ставлячи нас в якийсь розгублений або спантеличений стан, маємо пам’ятати ці слова та вдаватися до цього найнадійнішого, перевіреного безліччю поколінь людей, нашими благочестивими предками, віками перевіреного засобу — молитви. І наша молитва має бути такою, як діти просять щось у матері, з дерзновінням знаючи, що з любові своєї мама їм не відмовить і мама їх не полишить.
І ось так ми сьогодні лагідно, але з дерзновінням люблячого Бога і Його угодників серця, знаючи, що Він любить нас і що люблять нас угодники Божі, молитовно припадаємо до образів великих молитвеників — Іоанна Предтечі, Іоанна Затворника, та просимо їхньої всесильної молитовної допомоги для нашої молитовної немічі. Щоб наші молитви сплелися з їхнім молитовним заступництвом та дійшли до Престолу Божого. І щоб Господь змінив нашу скорботу на радість, дарував нам втішання. І щоб усе в нашому житті звершилося по волі Божій, благій, досконалій, яка має по відношенню до людини тільки користь. Але не просто користь в цьому тимчасовому житті, а й здобуття вічного буття, де ми побачимося з Іоанном Предтечею та Іоанном Затворником. І при зустрічі вони з усмішкою скажуть: «А ми пам’ятаємо, як ви нам молилися».
Будемо, брати і сестри, молитися як в цей день, так і за будь-яких обставин, покладаючи надію на молитовну допомогу святих і на милосердя Боже. Амінь.
Цей запис також доступний на: Russian
Ukrainian
Русский