Які бувають ангели? Яких молитов ми навчилися у Небесних Сил? У чому допомагають нам наші Ангели Хранителі? Про це розповів митрополит Святогірський Арсеній у свято Собору Архістратига Михаїла та інших Небесних Сил безплотних, 21 листопада 2014 р., в Архангело-Михайлівському храмі скиту на честь святителя Іоанна Шанхайського у с. Адамівка. Пропонуємо до прочитання цю архівну проповідь.
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Сьогодні, брати і сестри, якимось особливим тихим духовним настроєм сповнюється душа кожного з нас. Сьогодні храми Божі наповнюються, тому що ми відзначаємо свято на честь Собору Ангельських Сил — духовних, безтілесних істот, яких Господь створив для служіння і славослів’я Йому та служіння справі спасіння людства.
Про створення ангельського світу йдеться в першій главі книги Буття: «На початку створив Бог небо і землю» (Бут. 1:1). Святі отці кажуть, що під словами «створив небо» ховається те, що Господь створив ангелів, які населяють небесні сфери. Недарма в іншому місці Святого Письма є такі слова: «Егда́ сотворены́ бы́ша зве́зды, восхвали́ша Мя гла́сом ве́лиим вси А́нгели Мои́» (Іов. 38:7), — тобто ангели, створёні в пёрший день творіння, вже існували, коли на четвертий день були створёні зірки.
Ми, брати і сестри, неодноразово на сторінках Святого Письма і Старого, і Нового Завітів зустрічаємо згадки про різні Ангельські Сили. І за різницею між їхніми діями бачимо, що Господь Сили Небесні не тільки для славослів’я Своєї величі Триіпостасного Божества створив, але й для справи служіння роду людському.
Ми бачимо, як ангели Божі наставляли пророків. Ми бачимо, як архангел Гавриїл благовістив Діві Марії про зачаття Нею Сина Божого. Ми бачимо, як архангел Михаїл являється Іісусу Навину. Ми бачимо безліч прикладів явлення архангела Рафаїла та інших Небесних Сил тим чи іншим святим Старого і Нового Завітів.
Існування Небесних Сил безплотних безсумнівне. І Свята Церква вчить, що Ангельські Сили приставлені Богом задля охорони і навчання людей. Кожне село і місто має свого Ангела Хранителя. Мають Ангелів Хранителів і лікарське мистецтво, і вчительське служіння… Мають своїх небесних охоронителів і воїни, які за правду стоять й з любові до ближнього захищають людей. Є, брати і сестри, Ангел Хранитель і у кожної родини. При освяченні будинку йому дається Ангел Хранитель, який наставляє тих, хто живе в цьому будинку.
Недарма в житії блаженного Андрія, Христа ради юродивого, ми читаємо, як він, йдучи містом, кути одних будинків цілував, а кути інших бив палицею. Учень запитав його: «Отче Андрію, чому ти так чиниш?» — «Люди, які живуть недбало і грішно, ображають Ангелів Хранителів. Тому ангели стоять зовні, на кутах їхніх будинків, і плачуть про їхнє гріховне життя. Тому я цілую кути тих будинків, біля яких стоять ангели. І навпаки: якщо люди живуть благочестиво, не забувають молитися Богу, дотримуватися заповідей Божих, творити справи милосердя, то ангели знаходяться в їхніх будинках. А біси силою ангельською вигнані з таких будинків та стоять зовні на кутах, чекаючи моменту, коли мешканці будинку згрішать, щоб у той будинок увійти, і безчинствувати там, і сіяти злобу, ворожнечу й неприязнь. Тому я б’ю кути цих будинків палицею, бачачи біля них бісів».
Ангели храмів
Ми, брати і сестри, безліч інших підтверджень існування Ангельських Сил зустрічаємо не тільки в житіях угодників Божих, але часом навіть у повсякденному нашому сучасному житті.
Ангел Хранитель є у кожного храму Божого — його називають Ангел Хранитель престолу. Кожному храму, створеному людьми на славу Божу, щоб ми збиралися і прославляли всечесне Боже ім’я, при його освяченні дається Ангел Хранитель. Але навіть якщо храм було зруйновано — чи то в часи безбожжя, чи то під час якогось ворожого протистояння людей, — як кажуть святі отці, Ангел Хранитель престолу залишається на місці храму та звершує богослужіння. І сучасні вчені записували спів на місцях зруйнованих храмів.
Мені згадується, брати і сестри, село Рідкодуб, що неподалік звідси, та його храм на честь Покрову Божої Матері. Коли я ще служив у Красному Лимані (нині м. Лиман. — Ред.) на парафії та обслуговував відповідно ці села як священик парафіяльний, то я чув від старих людей таку розповідь. Коли в радянські роки церкву у них в селі закрили, то вирішили зробити у ній клуб. Але сталося таке диво. Всього лише два сеанси фільму там прокрутили, тому що коли починали показ, раптом на всіх глядачів нападали воші. Люди в обуренні — припиняли показ, вмикали світло — нічого немає ні на кому. Вмикали фільм — раптом знову те ж саме! Так тільки два фільми там прокрутили, і церква стояла закрита.
Одного разу молоді хлопці, будучи напідпитку, вночі йшли з гулянки і вирішили пожартувати. Вони заштовхнули свого товариша в порожній храм, закрили за ним двері та підперли. На ранок цей хлопець вийшов весь сивий, протверезівший і сивий, тому що, каже, усю ніч в храмі йшла служба й співав ангельський хор.
Так цей храм і стояв порожній. Зараз його вже відремонтували — просто, по-сільськи. І служба там, у цьому храмі, проводиться.
Ангельський спів у полишеному монастирі
Мені ще пригадується, брати і сестри, розповідь моїх односельців. Недалеко від села, де я виріс, за сім кілометрів від нього, є стародавній печерний Шатрищегірський Спасо-Преображенський монастир.
У 1931 р. в нашому селі закрили церкву.
Але люди жадали молитви. Оскільки в ті роки не було книг, вони переписували від руки канони, акафісти, Євангеліє… Я знаю Ольгу Семёнівну, яка від руки переписала для своєї мами Євангеліє, тому що мама лежала паралізована і попросила: «Оля, так хочу Євангеліє читати!» І ось вона переписала їй все Євангеліє. До цього дня це Євангеліє зберігається. Я згадую свою бабусю, у якої стоси зошитів були з акафістами, канонами, псалмами. Взимку, коли в селі особливо вже роботи не було, віруючі щовечора збиралися на молитовне зібрання — то в однієї вдови вдома, то в іншої — і читали акафіст, співали псалми…
Тобто у старих людей, воцерковлених, була жага молитися, і вони прагнули збиратися разом на молитву.
І ось напередодні Різдва Христового люди сказали: «Давайте ми в Шатрищегірський печерний монастир підемо о 12 годині ночі в свято, щоб хоча б там в печерах помолитися. Немає у нас храму, але ми хоча б у стародавніх печерах монастирських помолимося».
Щоб не привертати увагу — бо тоді були часи гонінь, за це могли і переслідування бути, — вирішили збиратися по три-чотири людини і такими групками йти туди.
Снігу було дуже багато, добиралися по бездоріжжю, по глибокому снігу. І ось я пригадую розповідь своєї сусідки Меланії, яка пішла тоді в монастир зі своєю сестрою Марією. «Ми, — каже, — дійшли нарешті до Шатрища, піднялися на гору, де вхід до печерного храму. І бачимо, що всі наші односельці не заходять до печерного храму, а стоять зовні. Питаємо: „А чого ж ви не заходите? Нас чекаєте?“ Вони: „Слухай!“ Коли ми прислухалися, то почули, що всередині печер співав архієрейський хор. Звучало велике славослів’я, яке так актуально на свято Різдва Христового: „Сла́ва в Вы́шних Бо́гу, и на земли́ мир, в челове́цех благоволе́ние“. Спів був настільки прекрасний, настільки урочистий, що ми із завмиранням серця стояли й слухали. Думали: хто ж це так служить?! А коли спів закінчився і все затихло, ми наважилися увійти в печерний храм. Ми ввійшли всередину, пройшли по печерах, але жодної людини там не зустріли. І тоді ми зрозуміли, що це Господь так втішив нас, пославши на підтримку нашої віри, на втіху нашої ревності молитовної у свято Різдва Христового ангельський хор».
Зверніть увагу, як Господь втішає людей і в дні гонінь, коли люди прагнуть до Бога, не забувають про молитву, коли люди хочуть, жадають молитися… Як людина спрагла хоче води напитися, так само у той час людина жадала молитви. І Господь послав ангелів-утішителів цим людям на святому місці стародавнього закритого і полишеного Шатрищегірського монастиря.
Ангел Хранитель — наш захисник на митарствах
Ми, брати і сестри, в цей день не повинні забувати, що ми сьогодні прийшли до храму не самі — разом з кожним з нас прийшов наш Ангел Хранитель, дарований нам від купелі святого Хрещення.
Адже навіть у 33-му псалмі, який ми співаємо щодня на Літургії, а також на всеношній, є такі слова: «Ополчи́тся А́нгел Госпо́день о́крест боя́щихся Его́, и изба́вит их. Вкуси́те и ви́дитё, я́ко благ Госпо́дь; блаже́н муж, и́же упова́ет Нань» (Пс. 33:8–9). Так кажуть слова Святого Письма, записані за тисячоліття до Різдва Христового святим пророком і псалмоспівцем Давидом.
У кожного з нас є Ангел Хранитель, про якого ми так часто забуваємо і якого так часто ображаємо своєю нечистотою, осудом та іншими ганебними гріхами, так що Ангел Хранитель соромиться навіть бути поруч з нами, своєю чистотою не може перенести наш гріховний сморід — і відступає від нас й плаче за нами.
Але цей Ангел Господній буде супроводжувати нашу душу на митарствах.
Ми читаємо у «Митарствах блаженної Феодори» і бачимо на іконописних зображеннях, що душу людини після смерті супроводжують два ангели. Один з них посилається Богом за душею, а інший — це Ангел Хранитель, який усе життя супроводжував людину в земному бутті. І ось коли ведуть душу по митарствах, то біси, що зустрічаються на них, показують хартії, на яких записані гріхи людини. Кожен наш гріховний погляд, кожну нашу думку, слово недобре, навіяне ними, гріховний вчинок — усе це вони детально записують, щоб потім на митарствах звинуватити нас, обмовляючи нас і показуючи гріхи наші, та погубити.
Але, як написано в «Митарствах блаженної Феодори», Ангел Хранитель розгортає хартію добрих справ людських. Хартію, на якій записані добрі вчинки наші, причому записані з такою прискіпливістю, що, як Феодора блаженна сказала: «Навіть те, що я поправляла свічку, запалювала лампаду, — і це було записано. Кожне цілування й прикладання до ікони того чи іншого угодника Божого, або Спаса, або Божої Матері… Навіть коли я йшла до храму, кожен мій крок окремо був записаний моїм Ангелом Хранителем».
Якщо людина йде хресною ходою, то теж кожен її крок записується Ангелом Хранителем. Якщо людина зробила ту чи іншу добру справу, добре слово сказала, добру думку подумала, навіть добрий її погляд — усе записує Ангел Хранитель, щоб потім протиставити бісам злоби, щоб захистити нашу душу і виправдати її на митарствах.
Подумайте, брати і сестри, під яким покровом любові ми живемо! Любові Бога до нас, любові Ангелів Хранителів наших…
Ось чому ми, брати і сестри, коли готуємося до Святого Причастя (а ченці щодня у своєму молитовному правилі) прочитуємо канон Ангелу Хранителю. Молячись йому, ми просимо у нього прощення за ті чи інші беззаконня, вчинёні нами, каємося у своїх гріхах і просимо його молитовної допомоги, його захисту.
А Ангел Хранитель, бачачи навіть одне тільки прагнення наше до покаяння, вже наближається до нас і з радістю намагається обійняти нашу душу, оберігаючи її від усякого зла і захищаючи від духів злоби, які наставляють людину на шлях загибелі.
Ми, брати і сестри, зібралися в цьому храмі, який присвячений Архістратигу Божому Михаїлу, чуду, яке він явив у Хонех, захистивши церкву за молитвами преподобного Архипа, котрий подвизався при ній. Цей храм створений на згадку про те, що колись на цьому місці стояв будинок, в якому народився і зріс святитель Іоанн Шанхайський і Сан-Франциський. У чернецтві він був названий Іоанном на згадку про свого родича, що жив у XVIII ст. святителя Іоанна (Максимовича), митрополита Тобольського. А хрещений він був на честь Архангела Михаїла і до чернецтва носив ім’я Михаїл.
Ми теж кожен носимо ім’я того чи іншого угодника Божого. І день іменин своїх часто називаємо днём ангела. Справді, святі угодники, подібно до ангелів, моляться за нас, захищають нас і заступаються за нас перед Богом. Але крім покровителів — святих угодників Божих, у нас є Ангел Хранитель — безтілесний дух. Але він безплотний і безтілесний у порівнянні з людиною, а в порівнянні з Богом, Який є Духом Досконалим, він все-таки має якусь матеріальну ефіроподібну складову.
Ангели — наші наставники в молитві
Дай, Боже, щоб сьогодні кожен з вас, стоячи в цьому храмі, не просто простояв службу, а помолився разом зі своїм ангелом. Адже у наших Ангелів Хранителів сьогодні свято. Як ми зазвичай вітаємо людину в її святковий день — чи то в її день народження, чи то в якийсь ювілей, пов’язаний з її земним життям, — намагаємося подарувати їй якісь подарунки, квіти вручити, сказати добре слово, перед усіма похвалити чесноти цієї людини, намагаємося її якось втішити — ось також постарайтеся втішити своїх Ангелів Хранителів сьогодні.
Адже ангели є для нас наставниками в молитві.
Так, молитва «Богоро́дице Де́во, ра́дуйся», яку ми всі знаємо, вперше була сказана архангелом Гавриїлом під час Благовіщення Божої Матері.
Молитва «Святы́й Бо́же, Святы́й Кре́пкий, Святы́й Безсме́ртный, поми́луй нас» теж ангелами доставлена роду людському. У V ст. під час землетрусу в Константинополі люди боялися залишатися в місті, а стояли на полі за містом кілька днів і були в розпачі, тому що будинки руйнувалися і багато людей загинуло. І ось раптом на очах у всіх маленький хлопчик був піднятий з натовпу невидимими Ангельськими Силами на небо. Через деякий час хлопчик так само спустився на землю. Всі оточили його: «Що ти бачив?» — «Я чув ангелів, які співали: „Святы́й Бо́же, Святы́й Кре́пкий, Святы́й Безсме́ртный“». Тоді народ, почувши це, вигукнув: «Святы́й Бо́же, Святы́й Кре́пкий, Святы́й Безсме́ртный, поми́луй нас!» І землетрус негайно припинився.
Ми молимося молитвою «Досто́йно есть я́ко вои́стину блажи́ти Тя, Богоро́дицу, Присноблаже́нную и Пренепоро́чную и Ма́терь Бо́га на́шего». А потім вже до цієї молитви додаємо слова, написані преподобним Космою Маїумським (VIII ст.): «Честне́йшую Херуви́м и сла́внейшую без сравне́ния Серафи́м, без истле́ния Бо́га Сло́ва ро́ждшую, су́щую Богоро́дицу Тя велича́ем». А історія цієї молитви така.
У Х ст. на Святій Горі Афон жили старець з послушником. Одного разу старець пішов молитися в монастир на всеношну, а келійник залишився в їхній келії звершувати молитовне славослів’я.
І ось під час молитовного стояння перед іконою Божої Матері він почав співати пісню «Честне́йшую Херуви́м…». Раптом у келію постукали, і зайшов світлозарний юнак. Прийняв його цей послушник і продовжив співати «Честне́йшую…», але юнак зупинив його: «А у нас співають не так», — і чудовим голосом заспівав: «Досто́йно есть я́ко вои́стину блажи́ти Тя, Богоро́дицу, Присноблаже́нную и Пренепоро́чную и Ма́терь Бо́га на́шего». А вже потім додав «Честне́йшую Херуви́м…».
І настільки чудовим голосом він заспівав цей піснеспів, настільки ці слова розчулили серце послушника, що він попросив: «Запиши мені ці слова! Я не запам’ятаю».
Але через бідність у келії не було ані паперу, ані чим записати. Тоді небесний посланець — а це був архангел Гавриїл — вивів послушника з келії та став писати пальцем на плоскому камені, який під його пальцем танув як віск. І архангел записав молитву «Ἄξιόν ἐστιν…» («Досто́йно есть…»), і зник.
Згодом цей камінь був перенесений зі Святої Гори Афон і до розорення міста Константинополя зберігався в Софії Константинопольській. А ікона Божої Матері, перед якою вперше заспівали цей піснеспів, так і була названа — «Достойно єсть». Ще її називають «Милуюча». І часто списки цієї ікони можна зустріти в наших святих храмах.
Так ми бачимо, як ангели молитовно наставляли нас, грішних і убогих.
Чи заважаємо ми Ангелу Хранителю захищати нас?
Існує безліч інших прикладів, брати і сестри, коли Ангельські Сили допомагали роду людському залишитися людьми, створеними за образом і подобою Божою. Допомагали не впасти остаточно в гріхи, пробуджували голос совісті нашої, наставляли нас на всяке добро, захищали і охороняли нас. Приклади цього ми можемо наводити і наводити до нескінченності.
Сьогодні ми прославляємо архангела Михаїла, який є воєводою і архістратигом Сил Небесних, прославляємо і все Небесне Воїнство, яке славить Творця і має особливе дерзновіння вималювати рід людський та служити спасінню роду людського.
І ми, земна Церква, та небесна Церква тріумфуюча разом сьогодні єднаємося в молитві. Сьогодні і земні люди, і небесні істоти — ангели — присутні в цьому храмі, збудованому на честь їхнього Архістратига і головного ангела — архангела Михаїла, який повстав проти Денниці і всіх злих сил, вигукнувши: «Хто як Бог? Хіба хтось може з Ним зрівнятися?» Та ім’я Михаїл і означає — «хто як Бог».
Ангели до цього дня служили і служать справі нашого спасіння.
Не впадайте у відчай, не впадайте у зневіру. Не тільки ми живемо на землі — святі ангели Божі співприсутні нам, охороняючи, повчаючи нас і допомагаючи нам. Але чи хочемо ми їхньої допомоги — це залежить від кожного з нас, від нашого сердечного бажання і прагнення. Від того, чи будемо ми в душі своїй збирати чесноти, чи будемо слухати свою совість; або ж будемо жити так само безтурботно, як раніше, махнувши рукою: «Авось! Усі так живуть», — і погані приклади брати собі на озброєння, і намагатися бути поганим прикладом для інших, спокушати інших жити не по-Божому.
Це залежить від кожного з нас. Але пам’ятайте, що Ангел Хранитель присутній поруч з нами. І хоч сьогодні постараємося не ображати його своїми гріхами! Нехай він сьогодні буде близько до нас.
Нехай Ангел Хранитель допомагає кожному з нас у цей і в інші дні нашого життя зберігати нашу душу для Бога, для вічності, для Царства Небесного, для зустрічі з ним після нашої смерті. Нехай його світлі очі дивляться на нас у день, коли ми будемо відходити від цієї земної юдолі скорботи, плачу і гріха у вічність. І по митарствах буде проводжати нас наш захисник, наш покровитель — Ангел Хранитель, який «ополчи́тся о́крест боя́щихся Его́ и изба́вит их» (Пс. 33:8). Позбавить від чого? Від смерті, від гріхів, від осуду. І він дарує нам простір життя вічного в Небесному Царстві з усіма Ангельськими Силами, зі святими, які від віку догодили Богу, і з нашими родичами по плоті, які пожили свято й чекають там на нас, аби з любов’ю нас зустріти і разом з нами жити там у нескінченній вічності з Творцем нашим і Богом. Амінь.
Цей запис також доступний на: Russian
Ukrainian
Русский