Чому Бог прийшов на землю? Що потрібно, аби Різдво Христове було саме Різдвом Христовим, а не просто Різдвом? Що ми можемо принести у дарунок Богонемовляті-Христу у Його день народження? Про це розповів митрополит Святогірський Арсеній у проповіді в свято Різдва Христового, 7 січня 2022 р. Пропонуємо до прочитання цю архівну проповідь.
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Усіх вас, брати і сестри, сердечно вітаємо зі святом Різдва Христового! Це особливе свято, хоча сучасне суспільство зве його Різдвом, не додаючи імені самого Винуватця торжества — Христа Спасителя.
Мені трапилося бачити, як один кореспондент ходив по вулиці та спершу задавав перехожим питання: «Ви свій день народження з ким святкуєте?» Усі відповідали: «З рідними, з друзями». — «А що це за свято для Вас?» І кожен казав: «Ну, це накритий стіл, це коли дають подарунки імениннику — винуватцю торжества». І тоді кореспондент задав питання: «А от якби зібралися родичі й друзі та про Вас, іменинника, просто забули б?» На це відповідали по-різному. Одні говорили: «Я б одразу їм висказав усе!» Інші: «Ну, на мене б депресія напала». Трёті: «Я би дуже образився». Четвёрті сказали: «Мені було б дуже боляче». І тоді кореспондент питає: «А свято Різдва Христового Ви відзначаєте?» — «Ну так, це традиція. Ми святкуємо». — «А як Ви святкуєте це свято?» — «Збираємося, стіл накриваємо, один одному подарунки даруємо». — «А про Христа ви в цей час згадуєте?» — «Та якось ні». — «А Ви можете сказати, що Христос Ваш друг?» — «Та мабуть, що ні». І виходить, що Різдво Христове, а Христос ніби й не потрібен. Деякі з них сказали: «А мені достатньо того, що я з друзями і рідними поспілкувався. Ми тепло посиділи, хороший стіл був, повеселилися. Ось це для мене свято!» Але де ж тут місце Христу?
А подумайте, брати і сестри, яке диво сьогодні!
Бог створив весь світ, «горстию Своею содержай вселенную», «изчита́яй мно́жество звёзд, и всем им имена́ нарица́яй» (Пс. 146:4); створив Сонце і постановив йому не тільки світити, але й гріти Землю, розрахував орбіту Землі, як їй обертатися довкола цього Сонця; годує весь Всесвіт, і кожне живе створіння промислительно має все необхідне: і воду для пиття, і їжу, і світло сонячне, і радість буття, тому що Бог є джерелом життя…
І от подумайте, брати й сестри: Вседосконалий Дух, Бог, Творець, Який створив і годує весь Всесвіт, раптом покладається в убогих яслах як маленьке немовля, приймаючи на Себе плоть людську. Той, Хто годує весь Всесвіт, потребує годування від Своєї Пречистої Матері. Той, Який захищає всіх і кожного, потребує захисту від Іосифа Обручника. Той, Який розрахував траєкторію руху Землі, вчиться потім у Іосифа теслярському ремеслу. З величезним смиренням Бог приходить у світ заради нас з вами.
А чому Він заради нас з вами приходить?
Ви знаєте, брати і сестри, часто кажуть: «Що Христу у дарунок принести?» У Господа все є. І те, що ми маємо, — це все від Нього. Єдине, що ми можемо принести Йому у дарунок, — це своє серце.
Що цікаво, в Старому Заповіті немає слова «совість», всюди воно замінене словом «серце». «Се́рдце чи́сто сози́жди во мне, Бо́же» (Пс. 50:12), — це значить і совість чисту створи в мені, Боже. Не буває чистої совісті при нечистому серці, і не буває чистого серця при нечистій совісті. І хіба можна принести в дарунок Христу своє серце, сповнене страстями, гріхами, яке приліплюється до всього непотрібного, в якому живе і заздрість, і ненависть, і злоба, і образа?.. Ось таке серце принести Христу?.. Як один ієромонах сказав: «Соромно».
І от Господь, знаючи, що нам за свою гріховність соромно, і бажаючи цю гріховність перетворити на праведність, приходить і приймає на Себе плоть людську, аби через Себе виправити усе людство. Він розумів, що нам, таким грішним, соромно до Нього звертатися, і Він пішов назустріч нам.
Розумієте, Бог приходить до нас тому, що Йому нас шкода. Ми Його творіння, ми Йому рідні. Він усю Свою любов божественну вилив на нас. І, як батькам дітей своїх шкода, так і Христу шкода нас. І Він приходить сюди, у цей світ, аби дарувати заповіді, явити багато чудес, дарувати людям Церкву з Її таїнствами, де душа і серце людське очищалися б, де є все потрібне для зростання духовної людини. І нарешті, Господь дає Себе в їжу, через Причастя з’єднуючись з людиною і обожуючи її. Не тільки очищує її серце через Сповідь, а й у це чисте серце вселяється Сам, з’єднуючись з людиною.
Так от, Господь нас жаліє. І якщо Богу Святому Вседосконалому нас, таких недосконалих і грішних, шкода — хто ми такі, щоб не жаліти один одного? Хто ми такі, щоб один на одного палати ненавистю, злобою, образами, заздрощами, ревнощами, осудженнями, лихослів’ями, ремствами?.. Хіба ми вище за Бога? А якщо ми хочемо бути наслідувачами Бога, то, напевно, маємо чинити так, як вчинив з нами Господь: просто пішов нам назустріч, втілився як беззахисне немовля для спасіння кожного з нас.
І ось у цей день кожен з нас, брати й сестри, хоч трішечки постарайтеся наслідувати Христа. Відвідайте хворих, як до нас, хворих, прийшов Христос. Примиріться зі своїми кривдниками, тому що Христос приніс мир на землю, і ангели, явившись пастухам, співали: «Сла́ва в вы́шних Бо́гу, и на земли́ мир, в челове́цех благоволе́ние» (Лк. 2:14). Благу волю, волю, що прагне до добра, до блага, нехай кожен з нас постарається мати.
Адже сьогодні особливий день, сьогодні особливе чудо: Бог приходить в цей світ, аби у ньому пожити; аби потім розіп’ятися за гріхи всього світу, принісши Себе в жертву, а не знищуючи другим потопом людство; аби потім воскреснути, дати нам наснагу, що немає смерті — є тільки вічне і нескінченне життя. І у словах «Христо́с воскре́се! Вои́стину воскре́се!» ми потім будемо знаходити величезну радість, вигукуючи їх в день Пасхи Христової.
Він вознесеться на небеса, цим ніби показуючи людині: «Дивися, людино: для тебе небо відкрите». Він сяде праворуч Отця, аби клопотати про спасіння всього світу. Він умолить Отця послати Духа Святого, Утішителя, Який буде діяти в Святій Церкві, у церковних таїнствах, виховуючи не тільки нас, але й тих, хто став прикладом для нас у моральному, духовному житті, чи то батьків, чи то бабусь-дідусів, чи то простих сільських священиків або монастирських духівників, чи то добру сусідку, яка своїм благочестям колись наставила нас у житті християнському, і цю настанову ми на все життя запам’ятали.
Господь сьогодні приходить у світ, аби ми жили вічно. І не просто вічно, а вічно в Його любові. Не мить, не хвилину, не годину, не день, не тиждень, не місяць — Він хоче, щоб усю нескінченну вічність ми були поряд, Він хоче чути наш голос. Так, як хочуть люблячі дітей батьки. Він не хоче з нами розлучатися ані на секунду, ані на мить.
Те, що ми будемо поминати Його в цей день і намагатися догодити Йому тими чи іншими добрими справами сьогодні, — от це якраз буде Різдво Христове, святкуючи яке ми будемо згадувати Винуватця цього торжества — Христа, Спасителя нашого.
І це прагнення в наслідування Бога щось добре робити і намагатися бути Йому угодним — так ми ж так само чинимо зі своїми рідними й близькими у дні їхніх народжень. Говоримо добрі слова, на ювілейних урочистостях виголошуємо якісь промови, вихваляючи ті чи інші добрі справи людини, котрі вона звершила на життєвому шляху; даруємо подарунки; намагаємося, аби цей день для людини був радісний та втішний. От так точно й Богу кожен з нас нехай постарається, брати і сестри, у цей день догодити, аби це свято було не просто Різдвом, а Різдвом Христовим. І ім’я Христове нехай наповнює наше серце, яке ми зі скрухою, з покаянням у гріхах своїх і недосконалості своїй понесемо назустріч Богу, ніби кажучи: «Господи, я хочу, щоб Ти це серце моє очистив. Я хочу, щоб Ти в моєму серці жив. Я хочу з Тобою повік не розлучатися. Я хочу бути Твоїм не тільки за іменем „християнин“ і за фактом хрещення, а бути Твоїм за духом християнським».
І дай Боже, брати й сестри, аби ми були свої Богу, тому що пророк і псалмоспівець Давид сказав у Псалтирі: «Госпо́дь кре́пость лю́дём Свои́м даст, Госпо́дь благослови́т лю́ди Своя́ ми́ром» (Пс. 28:11). Ключове слово тут «Своя». «Кре́пость лю́дём Свои́м даст, Госпо́дь благослови́т лю́ди Своя́ ми́ром». Дай, Боже, нам бути Богу своїми. А через це ми й один одному станемо своїми, рідними, близькими, і кожен з нас для інших буде людиною Божою, якою ми будемо дорожити. І дай, Боже, брати й сестри, аби сьогоднішнє свято ми відзначали із сенсом.
Бережи всіх Господь! Зі святом Різдва Христового!
Цей запис також доступний на: Russian
Ukrainian
Русский