Яке диво стало для нас звичним? Чому Бог прийшов у світ? Що сталося на Йордані дві тисячі років тому? Про це розповів митрополит Святогірський Арсеній у проповіді на свято Хрещення Господнього, 19 січня 2013 р. Пропонуємо до прочитання цю архівну проповідь.
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Будучи Другою Іпостассю Святої Трійці, Вседосконалим Духом, Бог Слово прийняв на Себе людську плоть. Дією Духа Святого Він, Творець світу, чудесним чином уклав Собі склад плотський, не порушуючи дівства Пресвятої Богородиці, зачавшись надприродним способом. І явився у світ як людина.
Усі ми знаємо, що після народження Христа Спасителя сам Ірод і весь світ повстали проти цього Немовляти. Немовляти на вигляд, а насправді — втіленого Вседосконалого Бога.
І ось після повернення з Єгипту Господь і Бог наш Іісус Христос поселяється разом зі Своєю Пречистою Матір’ю і названим батьком Іосифом Обручником, 80-річним старцем-теслею, в Назареті Галілейському та перебуває у них в послуху, являючи нам приклад покірливості й послуху.
У давньому ізраїльському народі людині було заборонено проповідувати до досягнення повноліття, тобто 30-річного віку. Тому і Іоанн Предтеча не виходив на проповідь на Йордан, поки йому не виповнилося 30 років.
І ось вже збулися пророцтва, минули седмини, про які говорив пророк Даниїл… Вже не тільки народ Старого Завіту чекав приходу в світ Спасителя, Месію, але і язичницькі філософи говорили, що якщо Сам Бог не зійде на землю, то світу загрожує самознищення. Такий вже був духовно-моральний стан тогочасного суспільства, що і язичники йому (цьому стану) жахалися!
Святий Іоанн, якого називають Предтечею, тому що він предтік, передував приходу в світ Месії, виходить на берег Йордану та починає проповідь покаяння, готуючи серця людей до прийняття істинної віри з вуст Самого Спасителя світу.
Усіх, хто приходив на Йордан, Іоанн Предтеча закликав сповідувати гріхи свої. Зазвичай людина заходила у воду по шию і сповідувала свої гріхи, після чого Іоанн її занурював у воду, ніби омиваючи гріхи, людиною сповідані.
І ось, коли безліч народу слухала проповідь Іоанна і хрестилася від нього, на берег прийшов Христос Спаситель і попросив у нього хрещення — Владика у раба, Суддя у підсудного. Тоді Іоанн Предтеча, дивуючись і тремтячи, сказав: «Владико, чи я Тебе буду хрестити? Ти мене маєш хрестити Духом Святим». Але Христос лагідно відповів: «Облишмо це. Нам належить виконати всяку правду» (див. Мф. 3:15).
***
І ось Він входить у води річки Йордан. Без будь-якого сповідання гріхів, бо хреститься Сам Бог, Який прийняв на Себе плоть людську. Іоанн Предтеча занурює Його у воду, трепетно торкаючись своєю десницею Його пречистої глави. І небувале дійство відбувається над Йорданом.
Від створення світу такого ще не було. Буттяписець пише, що при створенні світу Дух Святий, Третя Іпостась Святої Трійці, носився над водою, зігріваючи теплом Своєї дії і даючи життя всьому створеному (див. Бут. 1:2).
І коли Іісус виходив з води, відкрилися небеса, і Дух Святий, Вседосконалий Дух, прийнявши на Себе вигляд голуба, символу чистоти, безгрішності та невинності, спускався «в ви́де голуби́не» над головою Спасителя. І, як грім, над Йорданом пролунав голос Бога Отця: «Цей є Син Мій улюблений, в Котрому Моє благовоління» (Мф. 3:17). Не «святий чоловік», не «пророк» — «Син улюблений», за єством рівний, єдиносущний Богу Отцю, Син, на Якому спочиває благовоління Отця Небесного.
Потім, під час Преображення прозвучать ті самі слова, але з доповненням: «Цей є Син Мій улюблений, в Котрому Моє благовоління; Його слухайте» (Мф. 17:5). Тобто: «Слухайте Його заповіді, дивіться на Його приклад. Не забувайте Його хресних страждань. Радійте Його Воскресінню». Тому що в стражданнях нам очищення. Ми повинні постраждати за свої гріхи — Він возлюбив світ настільки, що прийшов, аби постраждати за нас. Ми достойні того, щоб омитися кров’ю своєю за гріхи і беззаконня наші — Він кров’ю омивався, Сам став жертвою за гріхи наші. Він воскрес, даруючи і нам воскресіння мертвих і життя майбутнього віку, нескінченне і безкінечне, з’єднавши нас із Собою у блаженній вічності.
***
Христос Спаситель освятив водну стихію, увійшовши у води Йордану тілом, як людина, але разом з тілом і Своїм Божеством. І вода, доторкнувшись до Його Божества, стала нетлінною і святою, як усе, що торкається Бога, стає нетлінним і святим. І з тих пір у день Хрещення Господнього звершується Велике водосвяття, і те чудо очищення, освячення води понині, брати і сестри, твориться в Православній Церкві. Дехто казав: «Сріблом батюшки воду в річках святять». Ну, освятіть і ви сріблом! І скільки цього срібла треба, щоб у річці вся вода очистилася, при нашій-то екології? А люди з річки черпають воду, і вона стоїть і не псується. Мало того, вона має чудодійну дію: зцілює хвороби, втішає у скорботі, проганяє всяку злобу від нас.
Водосвяття звершується не тільки сьогодні, а й протягом року на водосвятних молебнях, на Малому освяченні води. Чудо, яке Бог звершив тоді на Йордані, воно і до сьогодні перебуває з нами. А значить, не просто чудо перебуває — це Бог з нами перебуває Своєю дією.
І довести те, що Бог з нами перебуває, просто. Подивишся — люди ніч не сплять, стоять на службі в храмі. Заради чого? Аби кілька крапель води на вас потрапило? Та ви ж могли б і вдома умитися!.. Чому ви, питається, прийшли до храму Божого? Та тому що душа людська відчуває, що тут особлива присутність Божа буде. І душа прийшла на зустріч з Богом.
І коли священик кропить святою водою, буває і в морозні дні, коли і мороз сильний, то замість якогось почуття дискомфорту у людини радість райська! Чому? Тому що Бог торкається людини, і єство людське, стикаючись із силою Божественною, із Самим Богом, радіє і тріумфує. І Він подає нам сили для подальшого духовного життя. Ось чому на холоді, на крижаному вітрі людина занурюється в річкову воду — і виходить радісна звідти і з усіма ділиться враженнями про свою радість. Ви думаєте, радість буває без причини? Ні. Якщо є радість — є і причина. А причина одна: Бог з нами.
І недарма ми співали на початку всеношної: «С на́ми Бог. Разуме́йте язы́цы и покаря́йтеся, я́ко с на́ми Бог».
Ми так вже звикли до водосвяття, що навіть і за диво його не шануємо. Але ж це диво, брати і сестри! Це превелике диво, яке творить Господь не стільки за нашою вірою, скільки за Своїм милосердям і любов’ю до нас. За Своєю любов’ю Він прийшов у світ, за Своєю любов’ю Він і сьогодні нас втішає.
***
І ми в цей день, брати і сестри, торжествуємо і радіємо тому, що Бог, хоч ми часто Його і забуваємо, не забуває про нас. Ми часто вважаємо, що молитва, піст, духовне життя — це щось другорядне, а головне — це наші суєтні справи. А Господь, незважаючи на наше забуття, любить нас, промишляє про нас, дбає про нас, жаліє нас, довготерпить нас.
І в цьому наша радість — Бог нас любить. Ми прийшли всі різного ступеня духовності, різного ступеня віри, різного ступеня гріховності. Але сьогодні відкидається всяка понурість, адже Господь до всіх однаково люблячий: Він наповнить принесену кожним з нас воду Своєю силою, незалежно від нашого духовного стану. І в цьому радість.
І, брати й сестри, треба дякувати Богові за Його милосердя. Не тільки словами, а життям своїм, вірністю Христу Спасителю, вірністю Святому Православ’ю, за яке наші діди і прадіди йшли на каторгу й на розстріли, яке таємно сповідували — потай хрестилися, потай причащалися, ховалися, молячись десь у домівках, — і не зрадили Христа, не полишили Святого Православ’я. А ми — їхні нащадки, нащадки тих, хто вистояв у вірі, зберіг віру та доніс її до наших днів.
Ми, брати і сестри, сьогодні чули слова: «Ели́цы во Христа́ крести́стеся, во Христа́ облеко́стеся». Якщо ми хрещені в ім’я Христове і звемося християнами, то тоді повинні зодягтися у справи християнського життя: любов, милосердя, всепрощення, довготерпіння, співчування, збереження істини, моральності, чистоти, цнотливості, віри… Ось в які справи нам зодягтися треба!
Ми звемося християнами, величаючись ім’ям Самого Бога, Який прийшов у світ, віру в Якого ми з вами сприйняли… Але щоб дійсно бути такими — давайте прикладемо хоч трохи справ віри! Справ заради Бога, справ заради спасіння наших безсмертних душ!
Сьогодні освячується не тільки вода. Сьогодні людина вся освячується — адже ми на 80% складаємося з води. Сьогодні освячується не тільки тілесний склад людини, але і душа, духовний склад освячується в цей день. І ви постарайтеся, брати й сестри, прийнявши це освячення, зробити сьогодні щось добре і Богу приємне. Він нас сьогодні буде наділяти великою радістю під час водосвяття, але й ми маємо бути Йому на втіху. І тоді милість Божа, любов Божа, ласка Божа до нас буде невідступною, і багато чого зміниться в нашому житті, в наших душах, в наших сім’ях, у наших дітей і онуків, за яких ми всі переживаємо. І дай Боже, брати й сестри, аби наш добрий приклад життя у Христі був для них прикладом збереження моральності і духовності. Амінь. Зі святом!
Цей запис також доступний на: Russian
Ukrainian
Русский