Яке пророцтво ми виконуємо, шануючи Божу Матір? Про що молитися Цариці Небесній? Про це розповів митрополит Святогірський Арсеній у проповіді на свято Успіння Пресвятої Богородиці, 28 серпня 2009 р. Пропонуємо до прочитання цю архівну проповідь.
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Ми, брати і сестри, звикли у свята Цариці Небесної чути за Літургією євангельський уривок, в якому розповідається про Марію і Марфу — двох сестер, котрі служили Господу під час Його приходу до них додому (Лк. 10:38–42). Наводиться приклад Марфи — діяльної, клопітливої господині, яка від щирого серця бажала достойно прийняти Гостя. Розповідається і про Марію, яка в молитовному спогляданні не могла насолодитися словами Христовими, словами Його вчення, так що забула про всі домашні справи. Сугубо хвалячи Марію, Господь не засуджує і Марфу в її турботливості й клопітливості.
Цей євангельський уривок читається в свята Богородиці, тому що в прикладах обох сестер показаний образ життя Божої Матері. Вона була доброю трудівницею й клопітливою господинею, але при цьому всьому духовне діяння та збереження Своєї душі заради Бога були в Неї на першому місці.
Недарма сьогоднішнє читання закінчується зовсім іншим уривком, з іншого тексту Євангелія — про те, як, коли Господь розмовляв з людьми, раптом з натовпу народу пролунав голос однієї жінки: «Блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, які годували Тебе, коли Ти був немовлям!» (див. Лк. 11:27).
Ми виконуємо пророцтво
Сьогодні ми виконуємо пророцтво, сказане Царицею Небесною Своїй родичці Єлисаветі та записане як повчання для нас апостолом і євангелістом Лукою.
Коли свята праведна Єлисавета зустрічала Царицю Небесну, Яка прийшла до неї після Благовіщення, то, надхнена Святим Духом, вигукнула: «Звідки це мені, що Мати Господа мого прийшла до мене!» (Лк. 1:43). Ці слова читаються на молебні та на утрені у свята Божої Матері. Ці слова як істинні слова, як слова пророцтва, які були надхнені святій праведній Єлисаветі Духом Святим, записав апостол і євангеліст Лука. І ми їх сповідуємо разом з праведною Єлисаветою, називаючи Діву Марію Матір’ю Божою, Матір’ю Господньою, Царицею Небесною.
Далі апостол Лука записав скромні слова пророцтва Цариці Небесної, коли Вона на таке величання від Єлисавети відповідає зі смиренням, підносячи і величаючи не Себе, а Бога: «Вели́чит душа́ Моя́ Го́спода, и возра́довася дух Мой о Бо́зе Спа́се Мое́м» (Лк. 1:46–47), — і далі говорить смиренно: «Я́ко призре́ на смире́ние Рабы́ Своея́» (Лк. 1:48), — тобто ніби говорить: «Господь прихилився до Мого недостоїнства». І продовжує: «Се бо, отны́не ублажа́т Мя вси ро́ди» (Лк. 1:48), — усі людські покоління від того моменту будуть ублажати Її як Матір Божу, як Матір Месії, Спасителя світу. «Я́ко сотвори́ Мне вели́чие Си́льный» (Лк. 1:49), — не сказала, що через Її праведність ця велич, а знову ж смиренно говорить, що це все від Бога. І знову Його прославляє: «И свя́то и́мя Его́» (Лк. 1:49).
Скільки смирення в цьому пророцтві! Скільки усвідомлення власного недостоїнства! Скільки покори волі Божій ми чуємо в словах Божої Матері!
І сьогодні ми, виконуючи це пророцтво, прославляємо Матір Божу, Матір Господню, Царицю Небесну. Прославляємо Її за Її неложне пророцтво: «Се бо, отны́не ублажа́т Мя вси ро́ди, я́ко сотвори́ Мне вели́чие Си́льный». Сам Господь створив велич Божої Матері, і ми, Його послідовники, нині величаємо у піснеспівах, в молитвах, в серцях, душах своїх, думках своїх, піднесено величаємо Ту, Яка сподобилася бути Матір’ю Спасителя світу.
«Ми́ра не оста́вила еси́»
Сьогодні день Її славного успіння, день Її відходу з цього земного світу. Але цей день наповнений якоюсь особливою тихою радістю, це день святковий, день тріумфу. Безліч людей сьогодні молиться Божій Матері, пам’ятаючи слова тропаря, який склала, величаючи Царицю Небесну, Церква: «В рождестве́ де́вство сохрани́ла еси́, во успе́нии ми́ра не оста́вила еси́, Богоро́дице, преста́вилася еси́ к животу́, Ма́ти су́щи Живота́ (Мать Жизни), и моли́твами Твои́ми избавля́еши от сме́рти ду́ши на́ша».
У цьому тропарі Церква сповідує слова, які в день успіння сказала Сама Божа Матір апостолам: «Я не залишу вас сиротами. Не плачте сьогодні, в день Мого відходу. Не затьмарюйте плачем і скорботою радість Моєї зустрічі з Сином Моїм і Богом у вічності. Не сумуйте, Я вас не залишу. Я з Вами завжди молитвами Своїми буду», — так втішала Вона присутніх.
Успіння
Після Вознесіння Господнього Божа Матір, перебуваючи в розлуці зі Своїм Сином, щодня молилася, щоб Господь швидше взяв Її душу до Себе у вічність. Часто ходила Вона на Єлеонську гору, туди, де була передсмертна молитва в Гефсіманському саду Її Сина і Бога. Ходила Вона і туди, де було місце Його Вознесіння й де на камені залишились відбитки стоп Христових. Ходила туди часто та молилася, і ось в одну з молитов Їй явився Архангел Гавриїл — ангел, який служив Цариці Небесній від самого Її дитинства, який за особливим Промислом Божим вигодовував Її у Святая святих, благовістив Їй радість втілення від Неї Другої Іпостасі Святої Трійці, Бога Слова.
Він явився та сповістив Божу Матір про її близький відхід. І при цьому вручив їй знак майбутньої радості у вічності — сяючу райську гілку.
З цією гілкою Богородиця прийшла додому. Вона жила поблизу гори Сіон, у домі апостола і євангеліста Іоанна Богослова. Цьому учневі під час Розп’яття Вона була вручена, коли Господь сказав Їй: «Ось, син Твій», — а йому сказав: «Ось, Мати твоя» (див. Ін. 19:26–27). І з тих пір Іоанн Богослов оберігав Царицю Небесну та як рідний син дбав про Неї до самого Її славного успіння.
І ось Богородиця вручила Іоанну Богослову райську гілку, сказавши, щоб, коли Вона відійде з цього світу, ця гілка була несена попереду Її тіла до місця поховання. Попросила і про те, щоб поховали Її в Гефсіманському саду, де Вона так любила молитися. Попросила скликати всіх — і родичів, і віруючих. І зібралося безліч народу. Зійшлися всі родичі, обох статей віруючі та в безлічі наповнили і будинок, і двір.
Але Божа Матір бажала перед смертю попрощатися ще й з учнями Христовими, апостолами, на яких завжди дивилася як на Своїх дітей. І за особливим Промислом Божим, силою Божою апостоли були вихоплені з місць проповіді та, як говорить церковне передання, на хмарах принесені на гору Сіон і поставлені перед дверима будинку, де була Божа Матір. Шумом, подібним до грому, супроводжувалося їхнє пришестя.
І коли апостоли, стоячи перед дверима будинку, побачили безліч народу і себе чудесним чином перенесених з різних місць, то вітали один одного й дивувалися, до чого таке зібрання чудесним чином відбулося. Назустріч їм з дому вийшов Іоанн Богослов та сповістив їх про близький відхід Божої Матері.
Сумували апостоли з приводу такої новини, тому що після Вознесіння Господа, дивлячись на Царицю Небесну, вони згадували Христа Спасителя, і завжди раділи, бачачи Її перед собою.
Уся горниця була прикрашена квітами. Божа Матір попросила запалити безліч світильників, щоб було світло. Просила не затьмарювати Її радість плачем — а плач і ридання навколо були великі, люди не могли заспокоїтися, тільки почувши звістку про відхід Богородиці.
Провістивши день і час Свого переходу у світ горній, Цариця Небесна лягла на ложе та благоліпно склала Свої пречисті руки. І розверзлося небо, сяйво Божественної слави, яскравіше за денне світло, наповнило всю горницю, так що померкли й світильники.
Багатьом віруючим відкрилося видіння: Господь Іісус Христос разом з ангелами небесними зійшов, щоб зустріти пречисту душу Своєї Матері. Сьогодні Сам Законодавець, Який дав на Синаї заповідь: «Шануй батька твого і матір твою, щоб тобі було добре і щоб продовжилися дні твої на землі» (Вих. 20:12), — виконує закон, як Син ідучи назустріч Своїй Матері. Сьогодні Сам Бог, який чудесним чином втілився від Діви Марії, у славі небесній сходить від горнього Єрусалима до Єрусалима земного, сходить від Престолу Царя слави до ложа Цариці Небесної, щоб прийняти Її пречисту душу на Свої руки.
І Божа Матір, побачивши Свого Сина і Бога, посилилася встати з ложа, простягнула до Нього Свої руки і вигукнула ту молитву, яку колись промовила в домі Єлисавети: «Вели́чит душа́ Моя́ Го́спода, и возра́довася дух Мой о Бо́зе Спа́се Мое́м, я́ко призре́ на смире́ние Рабы́ Своея́!» І при таких словах Вона мирно віддала душу Свою в руки Господні.
Погребіння
Плач і ридання з більшою силою наповнили горницю та двір. Незабаром, після незначних приготувань, похоронна процесія попрямувала від дому Іоанна Богослова до Гефсіманської весі, де Божа Матір заповіла Себе поховати.
Безліч народу супроводжувало одр Божої Матері. Перед одром апостол Іоанн Богослов ніс сяючу райську гілку. Апостоли Петро, Павло та Яків, брат Господній по плоті, перший єпископ Єрусалимський, очолювали процесію. І апостол Петро канонаршив слова псалму «Во исхо́де Изра́илеве от Еги́пта…» (Пс. 113), а всі віруючі співали слова за ним, додаючи до кожного вірша «алілуя».
Усе місто Єрусалим прийшло в рух, бачачи таку ходу. Людей притягувало ще й те, що над ходою пливло сяюче хмарне кільце. Небесні Сили невидимо оточували одр Божої Матері та вторили голосам віруючих християн. Небувале й нечуване видіння і спів спонукали весь Єрусалим зібратися. Безліч навіть тих, хто не вірив у Христа, поспішили з похоронною процесією до Гефсіманського саду.
Почувши про це, сповнені ненависті до учнів і послідовників Христа первосвященики, фарисеї та книжники вирішили розігнати процесію, апостолів побити камінням, а саме тіло Божої Матері спалити, щоб не залишилося і пам’яті про Неї.
Але коли надісланий ними шалений натовп кинувся до похоронної процесії, раптом світле хмарне кільце опустилося на землю й оточило одр Богородиці, апостолів і віруючих, так що вороги не могли їх побачити. І ангели Господні, які супроводжували одр Богоматері в хмарі, наслали сліпоту на всіх, хто підняв руку на Царицю Небесну й послідовників Христових. Осліпнувши, одні натикалися на кути і стіни будівель та розбивали собі голови, інші шарили руками навколо себе і не знали, куди йти. Але знову ж таки відбувалося диво: ті, хто при цьому каялися та просили прощення у Бога і Божої Матері, одразу прозрівали та приєднувалися до ходи.
Милосердя Богоматері
І ось до міста повертався один священик Єрусалимського храму Афоній. Хмарне кільце вже піднялося, і він побачив цю похоронну процесію. Афоній палав ненавистю до учнів Христових і з силою кинувся через натовп віруючих до одра Божої Матері, щоб штовхнути одр і перевернути його. Але як тільки його блюзнірські руки торкнулися одра з тілом Цариці Небесної, як раптом невидимий ангельський меч відсік їх і вони повисли, як би приліпившись до одру. Афоній, впавши, кричав і плакав. І тоді апостол Петро зупинив процесію, підійшов до Афонія і сказав: «Ми не можемо нічим допомогти тобі, але Бог може допомогти тобі за молитвами Цариці Небесної, якщо ти визнаєш Його Спасителем світу, якщо покаєшся в цьому своєму блюзнірстві».
Тоді Афоній, страждаючи від страшного болю через відсічені руки, перед усім натовпом закричав: «Так, ми — книжники, фарисеї й священики — і раніше знали, що Він істинний Син Божий, та тільки через заздрість, через ненависть до Нього налаштували народ і розіп’яли Його». І приносив покаяння, прославляючи Бога, Який втілився від Пречистої Божої Матері, і Царицю Небесну. Тоді учні Христові, знаючи про милосердя Божої Матері та силу чудесних зцілень, підвели Афонія до одру Богоматері, приклали його руки до відсічених суглобів — і сталося диво: руки зрослися, тільки на місцях відсічення залишилися ніби червоні ниточки, що вказували на місця відсічення.
Усі раділи про навернену душу Афонія. Віруючі дитячою радістю раділи за цю людину, яка загинула, але воскресла для майбутнього життя. Як євангельський батько, який зустрів блудного сина, вони раділи, прийнявши Афонія в ряди віруючих у Христа Спасителя, в число чад Церкви Христової.
І коли одр Божої Матері вже принесли та поставили перед печерою в саду Гефсіманському, безліч паралізованих, кульгавих, сліпих, глухих, німих приносили і приводили до одру Божої Матері. І всі, хто тільки торкався з вірою до одру, одразу отримували зцілення. Так що поховати Божу Матір змогли тільки пізно ввечері — стільки народу прагнуло доторкнутися до Її пречистого тіла, обцілувати Її останнім поцілунком.
«Я з вами у всі дні»
І ось Божа Матір була похована. Три дні і три ночі апостоли не відходили від Її гробу, співаючи псалми Давидові.
На третій же день до Єрусалиму прийшов апостол Фома. Він спізнився на похорон за особливим Промислом Божим. Фома плакав біля гробу Богородиці, сумуючи про те, що не сподобився отримати від Неї останнє благословення, як отримали інші учні Христові. Тоді апостоли, аби втішити його, вирішили відвалити камінь від входу в печеру, де була похована Цариця Небесна, щоб Фома, приклавшись до тіла Божої Матері, отримав певну втіху.
Коли камінь був відвалений і апостол Фома увійшов до гробу, він побачив, що там немає тіла Божої Матері. Лежать пелени, як після Воскресіння Христового, лежить Її пояс, а Самої Цариці Небесної, Її пречистого тіла немає.
Як святині взяли апостоли пелени і пояс Богородиці та дивувалися: адже вони ж не відходили від гробу — де ж Божа Матір?!
Продовжуючи дивуватися, учні Христові зібралися в горниці на трапезу.
За звичаєм, який мали після Вознесіння Господнього, апостоли, коли вкушали трапезу, одну частину хліба покладали в ім’я Христа Спасителя. А після трапези, прославляючи Святу Трійцю, підносили цю частину хліба і вигукували при цьому: «Господи Іісусе Христе, Сине Божий, допомагай нам!»
І ось під час трапези всі їхні думки були зайняті питанням, де ж пречисте тіло Цариці Небесної. І коли вони в кінці трапези за звичаєм піднесли частину хліба та прославили величне ім’я Святої Трійці, то раптом їм явилася Цариця Небесна. У сяйві небесної слави, оточена ангельськими воїнствами, Вона сказала: «Я з вами у всі дні до кінця віку». І тоді апостоли вигукнули в один голос: «Пресвята Богородице, допомагай нам!»
З тих пір в монастирях звершують чин Панагії, коли просфору, з якої було вийнято в ім’я Божої Матері частицю, приносять на трапезу і після закінчення трапези зі словами, які колись говорили святі апостоли, звершують чин Панагії, потім розділяють цю просфору і вкушають як святиню. З часу явлення Цариці Небесної апостолам живе цей чин Святої Православної Церкви.
Сьогодні Богородична Пасха
Ми, брати і сестри, сьогодні сповідуємо славу Божої Матері. Саме слава Її, радість про Царицю Небесну, що відбивається в цей день на наших обличчях, і зібрала нас сьогодні в храми Господні.
Не смерть сьогодні Богородиці, а перехід від смерті до життя. Сьогодні Богородична Пасха. Як ми, брати і сестри, на Пасху забуваємо про страждання Господні, Його розп’яття й погребіння, і радість нас цілком поглинає, — так і сьогодні ми радіємо про славу Божої Матері, про Її відхід у світ горній, світ, до якого Вона прагнула все Своє життя.
Сьогодні сповнюються слова пророка і псалмоспівця Давида. Він сказав: «Воскресни́, Го́споди, в поко́й Твой, Ты и Киво́т святы́ни Твоея́» (Пс. 131:8), — сказав не тільки про Воскресіння Господа, але і про воскрешення Божої Матері, Яка стала ковчегом, що вмістив святиню Другої Іпостасі Святої Трійці, Сина, Бога Слова. Дорогоцінним найчистішим ковчегом явилася Вона для втілення Сина Божого. І Вона сьогодні воскресає.
І ми радіємо великою радістю тому, що наш людський рід виростив чеснішу від Херувимів і незрівнянно славнішу від Серафимів. Це радість для всього роду людського, що серед нас зріс такий найчистіший сосуд божественної благодаті, який послужив великому Промислу про спасіння роду людського!
Про чудеса у Святогірської ікони Богородиці
А тому, що Божа Матір з нами, що Вона нас не залишає, та хіба потрібно наводити приклади? Усі з нас, хто тут стоїть, скільки разів на собі відчули милість Цариці Небесної! Скільки разів в скорботах Вона нас втішала, скільки разів щира слізна молитва перед іконами Божої Матері давала нам велику втіху, відчуття небесної чистоти, до якої ми доторкнулися, помолившись Божій Матері! Скількох Цариця Небесна зцілила недужих, скількох втішила невтішних, скількох людей, які перебували у відчаї, навчила радіти цьому життю!
Ось перед нами чудотворний образ Божої Матері. Скільки на ньому підвісок! Але ж це не просто підвіски, це вдячність людей Цариці Небесній за те, що Вона почула їхні молитви.
Там підвіски від тих, хто з третьою стадією раку приходив, від кого вже відмовилися лікарі, і в день, в який вони слухали молебень перед іконою, рак зникав.
Там підвіски від тих, хто сім років мав ракову пухлину головного мозку, а після молебню і помазання святим маслом від незгасимої лампади, що перед іконою Божої Матері, ця пухлина зникла, так що потім в чотирьох клініках обстежили лікарі, з подивом розводячи руками: «Ми сім років спостерігали! Куди пухлина зникла, зрозуміти не можемо!»
Там підвіски від тих, у кого 11 років, 17 років не було дітей і яким лікарі сказали: «У вас ніколи дітей не буде». І після молебню перед іконою Божої Матері на наступний рік народжувалися дочки. Причому одне з народжень було 29 липня, а друге — 30 липня. А треба нагадати, що 29 липня звершується всенічне бдіння на Святогірську ікону Божої Матері, а 30 липня — саме свято Святогірської ікони Божої Матері. Навіть самою датою народження Богородиця вказала, звідки прийшла допомога в дітонародженні.
Марля для Богонемовляти
А скількох зневірених врятувала Цариця Небесна! Мені пригадується випадок. Коли я ще служив на парафії в Красному Лимані, одного разу до храму прийшла молода жінка, щоб замовити подячний молебень Цариці Небесній. Оскільки вона жила на тій вулиці, де і я, і я знав, що її сім’я до церкви не ходить, то я тим більше запитав: «Що ж за причина такої Вашої подяки?».
І жінка, розплакавшись, розповіла: «Я працюю на бензоколонці. І зазвичай після зміни ми повинні один одному здавати залишки. Довіряючи один одному, ми до цього ставилися легковажно. І сталося так, що я здала зміну, а напарниця, яка прийняла після мене, побачила, що бензин весь злитий. І мене звинуватили в крадіжці. Завели судову справу, і мені загрожувало ув’язнення». Доведена до відчаю, вона вирішила накласти на себе руки.
І ось як буває, коли людина вже в крайньому відчаї, ця жінка, прийшовши додому, подивилася в святий кут. У неї була ікона Цариці Небесної «Казанська». І жінка, розплакавшись перед цією іконою, виговорилася Божій Матері як рідній матері про те лихо, яке її спіткало. І Промислом Божим Цариця Небесна нагнала на неї дрімоту. Жінка заснула і побачила такий сон: ніби до неї в дім входить Сама Божа Матір. На Її руках Немовля-Христос, тільки абсолютно голенький, неодягнений. І Божа Матір каже: «Іди в сусідський двір, там на білизняній мотузці сушиться марля. Візьми той шматок марлі та принеси Мені, щоб Я могла Свого Сина запеленати». А ця жінка Їй уві сні відповідає: «Божа Матір, та як же я можу ту марлю взяти? Вона ж чужа. Вона ж у чужому дворі, сусідському». Тоді Божа Матір усміхнулася і сказала: «Якщо ти лише шматок марлі не можеш взяти, що ти переживаєш про те, чого ти не крала? Все буде добре».
Жінка прокинулася в небувалій радості. Незабаром прийшли з її роботи з вибаченнями: знайшли справжнього злодія, який вкрав залишки бензину. І приносили їй вибачення, просили повернутися на роботу, та ще й грошову компенсацію обіцяли дати за те, що вона зазнала моральної шкоди — неправедне звинувачення і переживання.
І ось ця жінка прийшла до храму подякувати Божій Матері.
Ось як Цариця Небесна, брати і сестри, піклується про кожного з нас! Ось як Вона чує наші молитви!
Страшна спорідненість
Уявіть, скільки молитов до Божої Матері підноситься, скільки плачу, скільки болю, скільки материнського страждання, скільки страждань про біди, що відбуваються в суспільстві, в родині! Скільки несеться до Неї молитов, прохань! Скільки сліз проливається перед Її іконами з проханнями про допомогу! І все це Божа Матір чує. І все це вміщує в Своє Материнське серце.
Та уявіть, яке це серце! Адже Вона за життя земного скільки терпіла: і з рідних місць Божій Матері довелося тікати, щоб ховатися від Ірода, і Сина Її не визнали, розіп’яли на Її очах.
І після Воскресіння Сина гонителі не переставали гнати Святу Церкву — навіть під час похорону Цариці Небесної хотіли розігнати похоронну процесію та спалити Її тіло!
Скільки скорбот перетерпіла Цариця Небесна!
Тому усяка людська скорбота Її Материнським серцем особливо сприймається.
А скільки ж терпіння у Неї до нас, грішних. У кожної матері, яка бачить своїх неслухняних дітей, серце розривається. Скільки сліз проливає мати, у якої діти й онуки стали не на правий шлях і не слухають її… Так уявіть, скільки сліз Цариця Небесна про нас проливає… Адже Вона Мати для кожного з нас, ми усиновлені Їй в особі Іоанна Богослова біля Хреста. Коли йому було сказано: «Ось, Мати твоя» (Ін. 19:27), — це було сказано і всім нам. Вона Мати наша.
Яка ця страшна спорідненість, брати і сестри! Адже через Богородицю ми родичами, братами і сестрами, Самому Богу стаємо, тому що Вона Матір Сина Божого і наша Матір!
<…>
Про що молитися Богоматері?
Ми сьогодні, брати і сестри, наповнюючи храми Божі, молимося Цариці Небесній: «Божа Матір! Ми грішні та негідні Твоєї милості! Ми так вже згрішили перед Твоїм Сином і Богом, що нам, здавалося б, немає прощення… Але знаємо на прикладі своїх земних матерів, що мати жаліє не тільки добрих своїх дітей, але і поганих. Про поганих навіть ще більше мучиться, молиться і переживає. Так і ми сьогодні, Цариця Небесна, як діти Твої звертаємося до Тебе. Сповідуючи Твою любов і Твою милість, просимо Твоєї милості, просимо Твого прощення, просимо Твого заступництва. Просимо Твого Материнського виправлення наших окаянних душ. Ми Тебе образили, але Ти не відвертайся від нас, не ображайся на нас. Прийми нас у своє серце. Сльозну молитву Свою пролий перед Престолом Вседержителя!».
Просимо сьогодні молитов Цариці Небесної, з дерзновінням просимо як діти Її, пам’ятаючи Її слова: «Я не залишу вас сиротами».
Божа Матір, ми образили і скривдили Тебе, але Ти знаєш, що іншої Заступниці і Молитовниці у нас немає. І Господь знає, що ми проти Нього згрішили, порушивши Його заповіді, але Він знає також, що іншого Спасителя, крім Нього, у нас немає. Іншого Бога нам не потрібно! Не потрібно нам Бога чужого, у які б красиві слова не вкладали проповіді про язичницьких богів. Бог наш — Христос Спаситель! І Матір наша — Пречиста Богородиця, Молитовниця за весь рід християнський.
І ми сьогодні, брати і сестри, простягаючи руки свої до образів Цариці Небесної, до Її плащаниці та думки, серця, почуття наші простягаючи в горній Єрусалим, де Божа Матір в непорушній славі Небесного Царства біля Престолу Божого перебуває, ми, величаючи Божу Матір, радіємо про Її успіння. Радіємо про Свою Захисницю, радіємо про Свою Заступницю.
І з дерзновінням, як діти просять у батьків, зі щирістю, без самовиправдань, з самоосудом, звинуваченням самих себе просимо у Неї прощення, помилування, виправлення нашого та спасіння. І за молитвами Божої Матері отримаємо його, адже Христос Спаситель сказав: «Я не праведників прийшов спасти, але грішників покликати до покаяння» (див. Мф. 9:13). Як у день успіння Богородиці хворі отримували зцілення біля Її одру, так і ми, брати й сестри, нехай отримаємо зцілення від своїх духовних хвороб, щиро каючись, щиро усвідомлюючи свою провину, маючи щиру любов до Бога й до ближнього і прикликаючи молитви Цариці Небесної на наші грішні душі! Амінь.
Цей запис також доступний на: Russian
Ukrainian
Русский