Улюблений усіма святий

Чому святитель Миколай такий близький нам і такий нами улюблений? Про це розповів митрополит Святогірський Арсеній у проповіді на свято перенесення мощей святителя Миколая Чудотворця, 22 травня 2021 р. Також владика Арсеній навів приклади чудесної допомоги святого Миколая, зокрема — нашим сучасникам.

Пропонуємо до прочитання цю архівну проповідь.

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Христос Воскрес!

У цей день, брати і сестри, чи то кафедральний собор великого міста, чи то монастирський соборний храм, чи то мала сільська церква — усі вони сьогодні переповнені народом Божим. І прийшли ми цього дня вшанувати пам’ять святителя Миколая, архієпископа Мир Лікійських, Чудотворця. Він жив у Малій Азії, але ми прийшли вшанувати його пам’ять як свого рідного і близького заступника, молитвеника, помічника. І недарма його ім’я Миколай нерозривно пов’язалося зі словом «чудотворець» — стільки чудес звершив цей угодник Божий, що ім’я Чудотворець стало як власне для нього!

А для нас звернення до цього угодника Божого стало великою втіхою і великою радістю, бо ми з вами знайшли у святителі Миколаї особливого теплого заступника й захисника. Немає такої людини на нашій Батьківщині і навіть за її межами, — але на нашій Батьківщині це точно, — яка б не знала про святителя Миколая Чудотворця. Незалежно від того, чи людина церковна, чи малоцерковна, чи навіть вважає себе атеїстом і до храму не ходить, але святителя Миколая Чудотворця знають усі. І коли трапляється якась скрута в житті, чи біда, чи скорбота, часто й малоцерковна людина приходить, можливо, вперше переступивши поріг храму, і запитує: «Де тут ікона Миколая Угодника?» Ще так його називає наш народ — за те, що він і Богу догодив життям своїм, і кожній людині готовий догоджати допомогою своєю з любові до Божого творіння. Бо той, хто любить Творця, любить і Його творіння.

1700 років, брати й сестри, відділяють наше сьогоденне життя від часу життя святителя Миколая Чудотворця. Ви подумайте: за 1700 років ми не тільки пам’ятаємо його житіє і можемо наводити сотні й тисячі прикладів його чудотворень, але ми знаємо, як звали його батьків — Феофан і Нонна, ми знаємо, як звали його дядька — єпископ Миколай, на честь якого батьки й назвали своє дитя, і згодом віддали його на виховання цьому своєму родичу.

Батьки святого Миколая були багаті, але при цьому найголовнішим їхнім багатством було благочестя, християнство щире.

У ті часи це було не так просто називатися християнином. Були часи гонінь. За своє християнство можна було потрапити до в’язниці, втратити все майно, зазнати тортур і страти. І житіє святителя Миколая Чудотворця свідчить про те, що перед Першим Вселенським Собором він перебував у в’язниці. І багато подібних до нього святих отців, які брали участь у Першому Вселенському Соборі, з темниць були звільнені і мали на собі сліди тортур.

Благочестивого кореня благочестивий паросток

Зупинімося, брати і сестри, на юності, навіть на дитинстві святителя Миколая Чудотворця. Часто ми замислюємося, що таке святість і звідки в людині береться такий стан духу, за яким ми звемо цю людину святою або згадуємо її добрим словом, кажучи: «Ангел був, а не людина!».

Звичайно, перше — це корінь благочестя батьківського. Вже в літньому віці Феофан і Нонна народили свого довгоочікуваного сина. Наскільки вони були церковними, свідчить те, що вони назвали свого сина Миколаєм на честь родича, рідного дядька Миколая Чудотворця, єпископа Миколая.

Немовлячий вік — вік, з одного боку, радісний, світлий, а з іншого — дуже небезпечний. Як часто батьки несумлінно поводяться, виховуючи своє немовля! Буває, що віддають його на виховання чужим людям, не знаючи, якої вони моральності й духовності та що в нього вкладуть. Буває, дивляться на дитину як на іграшку, бавляться з нею, намагаються нагодувати, гарно одягнути, хваляться її першими досягненнями, але при цьому забувають молитися за своє дитя. Буває, що, вже і підростаючи, дитина через цю несумлінність батьківську стає ніби безпритульник і у свою вразливу дитячу душу вбирає багато тих чи інших нездорових вражень від суспільства, зараженого гріхом.

Але як рідко буває, щоб дитина чула в родині читання житій святих, читання Святого Євангелія, розповіді про Христа Спасителя! Як рідко привчаємо дитинку хоч коротко, але молитися і спілкуватися з Богом!..

Мені пригадується, брати й сестри, один мій знайомий, з яким ми приблизно одного віку. І ось він хлопчиком, живучи в місті, влітку на канікули приїжджав до дідуся і бабусі на хутір. До церкви було далеко. Бабуся з дідусем господарство вели, і город, і пасіку, але в неділю дідусь одягав чистий одяг, засвічував лампадку і сідав читати Біблію. Читав довго. І мій знайомий казав: «Я був маленький тоді. І бувало підходжу, мені цікаво, як дідусь читає так, з такою значущістю, з важливістю цієї справи. Я, спершись руками на стіл, буквально дідусеві в рот заглядав, як дідусь читає. І він якось запитав мене: „Сашо, а ти молитву хоч якусь знаєш?“ — „Ні“. — „А що, тебе тато з мамкою так жодної молитви не навчили і не казали, що молитися треба?“ — „Ні“. Тоді дідусь зітхнув і сказав: „Та як же ви живете?.. Як же ви живете без молитви, без спілкування з Богом, без зв’язку з Джерелом життя, Джерелом усякого добра, зокрема й здоров’я? Як ви живете без молитви й без Бога?“».

Батьки святителя Миколая Чудотворця думали зовсім інакше. Пам’ятаєте приклад святих Іоакима та Анни, коли вони трирічну Божу Матір відвели до Храму Єрусалимського, аби Вона там виховувалася у Святая святих? Ось так і тут: юного святителя Миколая Чудотворця віддали дядькові-єпископу, щоб він при ньому зростав, насичувався словом Божим, молитвою церковною, настановами свого дядька і духівника водночас.

І ось на цей чистий дитячий ґрунт його серця, його душі чистої, яка виросла з благочестивого кореня його батьків, лягло все те добре, що він чув у Церкві Божій.

Ми бачимо в храмах багато ікон угодників Божих. У різні часи вони жили, були різного віку, різні ступені мали у цивільному своєму званні, але одне їх об’єднує: вони були людьми церковними, їх Церква всьому навчила, Бог у таїнствах діяв на їхню душу творчо, піднесено та збагачував чеснотами, тому що «Святы́м Ду́хом вся́ка душа́ живи́тся и чистото́ю возвыша́ется» (див. 1-й степенний антифон 4-го гласу). Будь-яка чеснота в людині не видавлюється зсередини нас: ми виявляємо бажання мати цю чесноту, молимося Богу, просимо про цю чесноту, але вже Господь дає нам її як нагороду, як дар Святого Духа. Чеснота приходить від Бога, оселяється в нашій душі і робить нас моральними або духовними.

І так святитель Миколай Чудотворець, у цьому багатстві благодаті Божої виховуючись, виховав у собі безліч чеснот. Як букет прекрасних квітів, так у нього сукупність християнських чеснот була, ще коли він був юнаком і молодим священиком.

Порятунок збіднілої родини

Будучи молодим священиком — ще не старим, посивілим і мудрим життєвим досвідом, — святий Миколай врятував родину одного збіднілого багатія та трьох його дочок від розпусти. Той був доведений до відчаю, а багатій людині, яка збідніла, соромно просити милостиню та виказувати свою бідність. І тоді ще й часи були язичницькі, і те, що він вирішив зробити, було певною мірою нормою життя в тогочасному суспільстві: він вирішив перетворити свій дім на блудилище і віддати своїх дочок на осквернення, аби завдяки цьому мати кошти для прожиття.

Святитель Миколай, молодий пастир, почувши про таке безумство батька, поспішив допомогти цій родині. Зі смиренням, оберігаючи свою душу від марнославства та зарозумілості, він вночі, ховаючись, у різний час підкинув у вікно цього будинку три вузлики із золотом, яке залишилося йому від статків його батьків (він рано осиротів). Тут також розсудливість і мудрість святителя Миколая проявилися: він не одразу віддав золото батькові — хто знає, як той міг його використати? Святитель Миколай спочатку підкинув один вузлик із золотом і побачив, що батько по-доброму використав цей дар — видав дочку заміж, віддавши це золото їй у придане.

І вдруге підкинув. Знову побачивши те саме від батька, — і втретє. І вже на третій раз батько пильнував, хто ж це такий таємний благодійник, який допомагає йому. І коли вночі знову почувся звук кинутого у вікно мішечка з грошима, батько вийшов з дому і побачив у нічній темряві постать молодого пастиря, що віддалявся. І він наздогнав його, впав перед ним на коліна і дякував за те, що він позбавив його та дочок від такої ганьби і від такого безумства. І святитель Миколай Чудотворець сказав йому: «Нікому не говори про це». Вже потім цей вчинок святителя Миколая Чудотворця став відомим.

Святого Миколая шанують усюди

Він не боявся говорити правду перед сильними світу цього. Він говорив те, що Боже, намагаючись правду Божу сіяти навколо себе, як добре насіння, яке сходило в його пастві. І слава святителя Миколая, його милосердя, його любов поширилися по всьому всесвіту, де тільки шанують святителя Миколая Чудотворця.

Його шанують у нас, його шанують у Греції, у Палестині. До нього звертаються інколи за молитвами й мусульмани-турки, поважаючи його як велику людину. У Японії — і там шанують святителя Миколая Чудотворця. Там понад 150 православних парафій, а кафедральний собор Воскресенський у Токіо звуть Ніколай-до, тому що цей храм будував просвітитель Японії архієпископ Миколай (Касаткін), який життям своїм, місіонерством своїм і проповіддю наслідував свого покровителя — Миколая Чудотворця. Поїдемо на Захід — і на Заході шанується святитель Миколай Чудотворець. І де тільки не чули про цього угодника Божого!..

І завдяки святому Миколаю, брати й сестри, ми усвідомлюємо, що той догмат і та істина, яка проповідується в Церкві Христовій, про воскресіння мертвих і життя майбутнього віку є істинними. Атеїсти кажуть, що коли людина помирає, вона перетворюється на прах і від неї більше нічого не залишається, — але й Миколай Чудотворець помер (ми це знаємо, і знаємо, що його мощі лежать у місті Барі в Італії), а ми звертаємося до нього як до живого, ми його просимо у наших потребах як найріднішого і найближчого! Значить він живий, значить є вічне буття, значить є життя з Богом. Значить, брати і сестри, те, що говорить Церква, — це істина. Адже до порожнього колодязя 1700 років народ ходити по воду не буде! А якщо він ходить, і в свята пам’яті Миколая Чудотворця храми заповнені народом, то, значить, живий святитель Миколай і жива Божа істина!

Допомога жінці в лихі дев’яності

Святитель Миколай Чудотворець безліч чудес звершив, і їх можна перелічувати без кінця, брати й сестри. Недарма у псалмі, складеному простим народом на честь святителя Миколая, є такі слова: «Невичерпне чудес море Божий угодник сотворив, щойно десь являлося горе — одразу на поміч приходив».

Тут у храмі стоїть наша парафіянка, яка у своєму житті мала чудо від святителя Миколая Чудотворця. У лихі дев’яності, як їх називали, вона мала квартиру в місті Макіївці, котру здавала, — і копійчина допомагала родині. Але так сталось, що в цій квартирі оселився якийсь кримінальний авторитет — вірменин і перестав платити за квартиру. І коли вона йому нагадала про те, що ж треба гроші платити, він спочатку сказав: «Забудь, що у тебе квартира була». А коли вона продовжувала наполягати, то до неї приїхали від нього з погрозою, що якщо ще будеш наполягати й докучати, то тебе будуть шукати довго й безуспішно.

І вона прийшла до монастиря зі своєю скорботою.

Брати і сестри, я свого часу чув від духівника свого, що коли якась скрута життєва, то візьміть і прочитайте сорок акафістів святителю Миколаю Чудотворцю, і Господь все виконає за його молитвами. І, брати й сестри, багато наших співвітчизників так молилися святителю Миколаю Чудотворцю. Та й приклад — наша обитель: у ній щодня правиться молебень з акафістом святителю Миколаю Чудотворцю.

Я згадую одну зі своїх односелянок, нині вже покійну Анну. Одного разу вона прийшла з проханням: не ладналося у дітей в родині, і вона зі сльозами просила поради та допомоги. І я теж дав їй цю пораду, щоб прочитала сорок акафістів святителю Миколаю. А вона, усміхнувшись, сказала мені такі слова: «Та це мені не складно. Акафіст Миколаю Чудотворцю я знаю напам’ять і вже 20 років читаю його щодня».

І ось таку саму пораду дали й цій рабі Божій, у якої була проблема з квартирою. Вона прочитала тридцять з чимось акафістів, і цей орендар квартири кудись зник. Жінка, вже боячись здавати комусь квартиру, вирішила її продати. Але продаж не йшов. Тоді вона дочитала акафісти святителю Миколаю Чудотворцю до сорока — і того ж дня приїхали покупці й купили квартиру.

На знак подяки святителю Миколаю Чудотворцю ця жінка купила срібні монети, аби підвісити до його образу, перед яким молилася.

Після цього, років через три, до нас у монастир приїхала паломницька делегація з обласної прокуратури міста Донецька. Коли вони підійшли до ікони святителя Миколая Чудотворця, я розповів їм цю історію. І вони, переглянувшись між собою, запитали: «У якому це році було?» — «Ну, — кажу, — минуло три роки десь». «А, — кажуть один одному, — пам’ятаєте, ми розкрили кримінальне угруповання в Макіївці, яке очолював якийсь вірменин. Ми їх усіх взяли, але він встиг втекти і зараз у розшуку Інтерполу». Напевно, слідчі прокуратури пишалися розкритою справою, а насправді це зробили сорок акафістів Миколаю Чудотворцю. Це Миколай Чудотворець, викорінюючи всяке зло і допомагаючи тій невтішній жінці у важкий час, почув її молитви і зробив так, що зло було покарано, а добро перемогло. Так святий допоміг цій жінці в цій справі.

Зцілення хлопчика

Безліч прикладів можна наводити, брати і сестри.

Другий приклад. Теж сьогодні присутня на службі — та й не може не бути присутньою, бо це вже традиція їхньої родини: бути на службі у свято святителя Миколая Чудотворця. Так вийшло, що, знову ж таки, у дев’яності роки, коли кожен намагався десь заробити на прожиток, батьки поїхали на заробітки, а свою трирічну дитину залишили на піклування бабусі. Але бабуся теж ще працювала, не була на пенсії. І вона змушена була попросити сусідку-няню, у якої були малолітні діти, щоб, коли вона на роботі, та доглядала і за її онуком. Й одного разу та жінка через недосвідченість, знявши з плити виварку з окропом, поставила її біля столу, де обідали діти. І цей онук Віталік, зіскочивши зі стільчика, обома ніжками потрапив у каструлю з окропом. Поки дитину витягли, у неї зварилися суглоби ніжок. Лікарі сказали, що хлопчик ніколи ходити не буде.

І ось хлопчик був у такому безнадійному становищі — зварені ніжки, калікою на все життя, здавалося, має залишитися. У той час благодійники викупили в Німеччині і привезли сюди, щоб повернути в обитель, образ із часткою мощей святителя Миколая Чудотворця, який зараз стоїть у Покровському храмі. І напередодні свята святителя Миколая Чудотворця, 21 травня, ми зустрічали ікону за містом хресним ходом. Безліч духовенства, тисячі людей… І бабуся цього хлопчика приїхала сюди до монастиря, щоб просити за свого онука. Вона йшла і плакала на зустріч ікони, вона йшла і плакала, зустрівши ікону Миколая Чудотворця… Відслужили всеношну на вулиці, бо людей було так багато, що не вміщалися у храмі. І вже дощ після всеношної почався, а вони все стояли перед іконою й плакали, благаючи святителя Миколая Чудотворця.

У день його пам’яті, сьогодні, у 1990-х роках, о 6-й ранку, як зазвичай, у нас почалося богослужіння в обителі. А там, у Дружківці, був на ліжку трирічний хлопчик. Як він потім сам розповів: «Над ліжечком була ікона Миколая Чудотворця, і я не пам’ятаю — чи то від ікони був голос, чи то зсередини мене був голос: „А ну-ка встань! Іди“. А я відповідаю: „Я не можу ходити — у мене ніжки хворі, і сказали, що я ходити не буду“». А йому ласкавий голос знову: «А ти спробуй!» І дитина встала й пішла. Її ноги були абсолютно здорові. Нині це вже дорослий молодий чоловік, який має свою сім’ю, живе в Києві, працює. І немає ні найменшого натяку на його страшну хворобу та страшний вирок лікарів.

Напоумлення крадія

Я, брати й сестри, навів лише два випадки. І ці випадки нашого часу. Я не наводив випадки давніх часів.

Це в нашому суспільстві сталося, наших людей святитель Миколай Чудотворець почув молитви і допоміг. Він сьогодні з нами, зі своєю Церквою, в якій звик жити змалку! Не тільки в давнину його милосердя і любов проявлялися, коли народ був суто благочестивий, але й у наш розслаблений духом час святитель Миколай чує наші молитви і творить чудеса.

Але буває, що до святого Миколая Чудотворця звертаються з усілякими молитвами. Так, один крадій мав звичку перед тим, як вирушати на справу, запалювати свічку перед образом святого Миколая, щоб той допомагав йому у крадіжках. До певного часу це тривало, і нарешті злодія спіймали. І переслідування погналося за ним. І він біг, а переслідування наздоганяло… І крадій забіг у ліс, думаючи сховатися, але раптом побачив просвіт — ліс закінчується, а далі — широке поле. Сховатися нема де. А переслідування наздоганяло. Раптом крадій побачив на краю поля лежачий смердючий труп здохлого коняки, у якого вже виїли живіт дикі звірі або собаки. Не знаючи, куди ще подітися — а жити ж хочеться! — злодій, переборовши огиду, сховався в це виїдене черево дохлого коняки.

Переслідувачі вибігли на край поля — ніде крадія не видно. Ніхто ж не міг подумати, що людина може ховатися в цьому трупі здохлого коняки — це ж немислимо! І так переслідувачі повернулися.

А крадій, ще деякий час перечекавши, виліз звідти, весь смердючий. І раптом бачить: перед ним у світлі небесної слави стоїть Миколай Чудотворець. Святий з докором на нього дивиться і запитує: «Ну що, смердить?» І він відповідає Миколаю Чудотворцю: «Ой, угодниче Божий! Так смердить, що сил немає!» — «Ось так і мені твої свічки, які ти ставив!»

І це теж приклад, брати й сестри, як ми повинні молитися угоднику Божому, з яким настроєм серця і за що: за користь духовну, за свої душі — це само собою. Але також — і за тих, за кого ми зобов’язані молитися, — за духовних чад, за дітей, за онуків. На нас лежить відповідальність, якими вони людьми виростуть.

Приклад розумної батьківської любові

Я згадую свою маму. Вона була дуже суворенька. Одного разу мама приїхала до монастиря, і я після всеношної забіг до неї Ангела Хранителя побажати. А вона, сидячи на ліжку, каже: «Синку, ти мене пробач». — «Мамо, за що ж?» — «Та може я зайвий раз не приголубила, може зайвий раз доброго слова не сказала, занадто сувора була. Ти, синку, пробач — я просто переживала, я хотіла, щоб з вас люди виросли».

І справді, ця материнська суворість згадується з вдячністю. Тим більше, мама мала право бути суворою до своєї дитини, намагаючись вкласти в неї щось добре прикладом свого життя і суворістю батьківського повчання. Адже любов буває суворою, а буває жертовною…

Тому, брати і сестри, ми сьогодні дякуємо батькам святителя Миколая Чудотворця, які виховали своїм прикладом і розумним вихованням такого нам помічника, швидкого услишателя, молитвеника за нас грішних.

І, дивлячись на приклад цієї розумної батьківської любові, будемо повчатися.

Одного разу, коли моїй бабусі сказали: «Чого ти своїх дітей й онуків свариш і свариш?» — вона відповіла: «На те я і мати, щоб сварить. А якщо вони це зароблять, їх люди похвалять».

Тому, брати й сестри, знаєте, щоб добрим словом і нас з вами згадали, і духовних дітей наших, і дітей, й онуків, нам потрібно і словом, і життям, і розсудливістю бути схожими на батьків святителя Миколая Феофана і Нонну та на його дядька єпископа Миколая, яких будемо поминати сьогодні на заупокійній єктенії. І дай, Боже, аби ви їх також поминали. І тоді угодник Божий Миколай буде завжди молитися за вас — за вашу любов до Бога, за вашу любов до святих, за вашу любов до благочестя.

Поможи, Господи, нам не бути несумлінними, а бути розсудливими й відповідальними. Бо ми відповідатимемо перед Богом і за свою душу, і за тих, кого Бог довірив нам у цьому житті. Але пам’ятайте завжди, що в цьому подвигу й труді здобуття благочестя своєї душі та виховання в благочесті тих, кого ми зобов’язані виховувати, ми не самотні — у нас є помічники, у нас є молитвеники, заступники, які готові допомогти нам там, де ми не встигаємо, там, де не вистачає нашого благочестя. Серед них — святитель Миколай Чудотворець!

Святий родич

І хто скаже, що святий Миколай помер і його немає? Тільки на ось цих прикладах ми бачимо: він живий! А раз живий — він чекає сьогодні, брати і сестри, на наші молитви.

А знаєте, чому ще він чекає на наші з вами молитви? Та тому, що ми з Миколаєм Чудотворцем родичі. Адже ми від Адама та Єви всі походимо. І після потопу, коли Ной зі своєю сім’єю відродив людство, ми іще зріднилися. А ще зріднилися через Церкву Христову, через купіль святого хрещення, через звання християн.

Ви подумайте, наскільки ми рідні святителю Миколаю, близькі і наскільки він для нас свій! Ми йому родичі, і він чекає нашої уваги до себе в цей день свого свята.

І як зі своїм, близьким і рідним, розповідаючи і радості свої, і скорботи, і переживання, — ось так сьогодні з живим серцем, з живою душею розмовляйте зі святителем Миколаєм Чудотворцем! А він кожного з вас сьогодні почує і постарається виконати те, що серце ваше сьогодні у нього просить.

Нехай молитви до святителя Миколая Чудотворця, любов народна до нього ніколи не припиняються в нашій Вітчизні. Нехай цей угодник Божий, який став рідним для наших дідів і прадідів, залишається рідним для наших онуків і правнуків. Нехай святитель Миколай Чудотворець береже і цю святу обитель, і всю нашу Вітчизну, і кожного з нас на шляху спасіння у вічність, у Царство Боже, нескінченне буття з Христом Спасителем, де ми з ним ще маємо зустрітися віч-на-віч. Амінь.

Цей запис також доступний на: Russian