Що дає смирення? До кого молитися за неслухняних дітей? У чому насправді полягає секрет кавказького довголіття? Про це розповів митрополит Святогірський Арсеній у проповіді на свято Різдва Пресвятої Богородиці, 21 вересня 2011 р. Пропонуємо до прочитання цю архівну проповідь.
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Ми, брати й сестри, святкуємо свої дні народження та дні народження людей, які нас оточують або пам’ять про яких залишилася в історії. Ми святкуємо дні народження своїх дітей, своїх батьків, інших своїх близьких. Ми відзначаємо дні народження тих людей, які залишили значний слід чи то в культурі, чи то в науці, чи то в державному житті нашої та інших батьківщин. Часто в календарі можна зустріти: стільки-то років від дня народження того чи іншого поета, або вченого, або полководця, який ставав на захист Вітчизни і силою дарованого йому Богом полководчого таланту захищав Батьківщину…
І чим значніший внесок у життя людства зробила та чи інша людина, тим масштабніше відзначається день її народження.
Святкування може обмежуватися колом сім’ї, або тими чи іншими політичними колами, або науковими колами, які шанують людину за її заслуги. А може святкувати й ціла країна. А може святкувати день появи на світ конкретної людини й цілий світ.
І ось сьогодні, брати й сестри, весь світ святкує день народження Божої Матері.
Незважаючи на будній день, храми заповнені народом: люди стікаються до храмів, аби привітати з днем народження Ту, Яка біля Хреста Свого Сина усиновила Собі все людство, ставши для нього турботливою Матір’ю, Молитвеницею, Наставницею.
Багато хто скаже: «Яке значення має поява у світі Божої Матері?». Її появу передрікали пророки, на Її народження чекали старозавітні праведники. Ще з часів Адама і Єви чекали, коли з’явиться Та, про Яку буттяписець записав: «Сім’я Жінки зітре главу змія» (див. Бут. 3:15). І наступні покоління очікували, коли народиться Та, про Яку пророк Ісая писав: «Ось, Діва в утробі прийме і народить Сина, і дадуть ім’я Йому Еммануїл, що означає: з нами Бог» (див. Іс. 7:14; Мф. 1:23). Коли з’явиться Та, Яку оспівував Давид-псалмоспівець: «Предста́ Цари́ца одесну́ю Тебе́, — звертався він до Бога, — в ри́зах позлаще́нных оде́яна преиспещре́на. … Приведу́тся … де́вы вслед Ея́» (Пс. 44:10, 15). Про Неї він і тут говорив: «Воскресни́, Го́споди, в поко́й Твой, Ты и Киво́т святы́ни Твоея́» (Пс. 131:8), — називаючи Божу Матір ківотом, оскільки Вона, як ківот, оточувала Божество під час втілення, даруючи Йому Свою плоть.
Ми сьогодні вшановуємо Царицю Небесну, бо з Її появою у світ почалося сповнення пророцтв про явлення у світ Христа Спасителя, Який, прийшовши, не тільки дарував заповіді для нашого спасіння, але й пролив Свою кров на Хресті, очистивши нею безліч гріхів усього людства, і цим врятував людство від остаточної загибелі, і створив Церкву на землі, про яку сказав: «Сози́жду Це́рковь Мою́, и врата́ а́дова не одоле́ют ей» (Мф. 16:18).
І ми, брати й сестри, будучи членами цієї самої Церкви, будучи чадами Божими, є також чадами Божої Матері.
Богородиця — Мати для всіх нас
Скількох Вона почула! Скільки людей можуть розповісти про допомогу, яку їм надала Цариця Небесна! Скількох Вона відвернула від шляху гріховного! Скількох наставила на шлях спасіння! Скількох врятувала від відчаю та від остаточної загибелі, від самогубств відвернула! Скільком людям дарувала радість бути батьками, коли у них народжувалися діти після молитви перед чудотворними іконами Божої Матері або просто після молитви до Цариці Небесної.
Скільки, брати й сестри, Вона захистила держав, коли в найважчі моменти, не маючи, здавалося б, жодного захисту й допомоги, люди вдавалися до молитви до Цариці Небесної, і Вона дарувала перемогу посеред, здавалося б, поразки. Коли й за кількістю поступалися ворогу, і дух уже падав, Божа Матір надихала, дарувала полководців, наставляла, дарувала силу й Ангельське Воїнство випрошувала у Сина Свого і Бога на допомогу тим, хто стояв за правду й на захист правди.
Безліч причин людству дякувати Цариці Небесній.
І ось ми з вами, брати й сестри, зібралися сьогодні, щоб привітати Божу Матір із днем Її народження.
Як ми збираємося у своїх матерів, коли вони ще живі, або як ми у дні їхнього народження відвідуємо їхні могили, сумуючи про їхній відхід і усвідомлюючи, кого ми втратили, любов виявляючи до них, так нині ми збираємося в храмах з любов’ю, із щирим почуттям, з розумом, зануреним у роздуми про те, яка радість сьогодні! — сьогодні з’явилася на світ Божа Матір!
Передісторія Різдва Цариці Небесної
Церковне передання зберегло подробиці Різдва Богородиці.
Батьки Її — Іоаким й Анна — жили в Назареті, були людьми заможними, володіли певним земним майном. Іоаким походив з царського роду, а Анна — з роду первосвящеників, з коліна Левіїного. Але багаті вони були не своїм земним багатством — вони були багаті на благочестя. У святкові дні дві частини відділяли від свого майна: одну віддавали на Єрусалимський храм, другу роздавали нужденним. Були добрими, покірливими. І описувач їхнього житія зазначає, що за часів їхнього земного життя не було людей праведніших, ніж Іоаким та Анна.
Вони були добрими молитвениками, часто відвідували храм Єрусалимський, любили злиденних, були добрими до своїх родичів. Але одне горе у них було, одна біда, одна скорбота: вже й літніми були Іоаким та Анна, 50 років прожили у шлюбі, але не мали дітей.
А у ізраїльському народі вважалося, що якщо у подружньої пари немає дітей, то це означає, що їх карає Бог. І говорили, що жінка спасається через народження дітей.
І ось, коли Іоаким одного разу, за звичаєм, прийшов у святковий день до Єрусалимського храму, то первосвященик Іссахар сказав йому: «Ну що ти хочеш приносити жертву Богу Ізраїлевому? У тебе немає дітей, а отже, немає в тебе й Божого благословення. Отже, у тебе є якісь таємні гріхи несповідані, за які Господь відвернувся від тебе і не дарував тобі нащадків». Та й народ, що у безлічі стояв в черзі для принесення жертви, також не залишився осторонь — один єврей, з коліна Рувима, сказав Іоакиму: «Як ти смієш приносити жертву переді мною?! У мене є діти — значить, я маю Боже благословення, а отже, маю право приносити жертву раніше за тебе!».
Як на це відреагував праведний Іоаким? Як він повівся? Заплакав. Заплакав і навіть додому не пішов, а попрямував у пустелю, де пастухи пасли стада. І там, у пустелі, в усамітненні виливав свою душу перед Богом: «Господи, ось я вже й Тобою, і первосвящеником, і людьми відкинутий і зганьблений!.. І про що мені сумувати, про що плакати?.. Чи про те, що Ти не благословляєш мене, чи про те, що й священикам я вже не милий, чи про те, що й люди говорять про мене як про щось погане?..». Так він виливав у молитві до Бога свої почуття душевні.
А народ, що повернувся з храму до Назарету, розповів святій праведній Анні про ту подію, що сталася в храмі, і про те, що її чоловік пішов у пустелю засмучений і пригнічений.
Тоді заплакала й Анна. «Про що ж плакати мені? Чи про моє вдівство, що тепер чоловік покинув мій дім? Чи про те, що я не маю права називатися матір’ю?». І як не втішала її служниця Юдифь, ніщо не допомагало — ніхто не зміг би втішити горе Анни, яке було глибше за море…
І одного разу у сльозах, у засмучених почуттях Анна вийшла в сад біля будинку, сіла під лавровим деревом. Здавалося б, яка може бути надія в її віці? Літня стариця. Адже 50 років у шлюбі вже прожили! Яка надія, що в неї будуть діти? А вона все сподівалася на допомогу Божу. І ось Анна підняла очі, повні сліз, до неба й у кроні лаврового дерева побачила гніздо з пташенятами та матір’ю, яка їх годувала. Тоді серце святої праведної Анни зовсім пронизав смуток. «Господи! — закли́кала Анна. — Та я й із Твоїм створінням зрівнятися не можу, бо ось воно має потомство й щастя називатися матір’ю. Я навіть гірша за землю, бо земля народжує й приносить Тобі плоди!..». І коли Анна була в таких сльозах, у такому надриві серця волала, Господь втішив цю праведницю.
Явився святій праведній Анні Архангел Гавриїл і каже: «Анно! Твої зітхання пройшли крізь хмари, а сльози твої впали перед Престолом Божим. Ти народиш Преблагословенну Дочку, в Якій благословляться Богом усі коліна земні. А ім’я Їй даси Марія».
У ту ж мить Анна, підвівшись, з найглибшою вірою, з міцною надією, відкинувши будь-яку зневіру, смуток і відчай, поспішила з Назарету до Єрусалимського храму, аби там подякувати Богові за таку велику втіху.
І той самий Архангел явився святому праведному Іоакиму в пустелі й сказав йому: «Іоакиме, радуйся! Твій смуток і твої сльози схилили Бога до милості. Ви з Анною зачнете Дочку, Яку назвете Марією. І на знак того, що мої слова правдиві: поспішай до Єрусалимського храму — там біля Золотих воріт ти зустрінеш свою дружину Анну».
У радості, витираючи сльози, Іоаким побіг з пустелі мерщій до храму Господнього. І біля Золотих воріт він зустрів свою дружину. Обіймаючись, старець і стариця праведного життя плакали, й розповідали одне одному про те, що сказав і одному, і іншому Ангел, і раділи Божественному сповіщенню.
Різдво та посвячення
Незабаром Анна зачала в лоні. А через дев’ять місяців, цього дня, вона народила Дівчинку, про Яку ще Ангелу під час його явлення сказала: «Якщо у мене народиться дитина, я віддам її на служіння Богу. Нехай вона все життя дякує Богові й славить Його за нас!».
І ось народилася маленька Дівчинка в цього літнього подружжя. У день Її народження, сьогодні, вони принесли багато жертв Богу Ізраїлевому, дякуючи Йому за таку велику подію.
Як зіницю ока берегли Її ці поважні праведного життя старці, подаючи Їй добрий приклад своїм життям. Пам’ятаючи сповіщення Ангела, вони розуміли, що у них народилася не звичайна Дочка, тому наставляли Її у благочесті, прикладом свого праведного життя та молитовним настроєм виховували в Ній праведність і молитовний настрій.
А коли Вона стала трирічною Отроковицею, срібноволосі Іоаким та Анна, виконуючи свою обітницю, немов два ангели, повели Її до Єрусалимського храму, радіючи разом із родичами.
Через кілька років після цього помер у віці 80 років святий праведний Іоаким. Свята праведна Анна, залишившись вдовою, переселилася до своєї Дочки, до Єрусалимського храму. І ще прожила з Нею там два роки, померши у віці 79 років.
І в нашому людському розумінні Божа Матір залишилася сама, сиротою. Але у храмі Єрусалимському Її оточували однодушні діви, які жили там же, при храмі; Її оточували священики та служба церковна. Ангел Господній являвся Їй, виховуючи Її та зберігаючи Її святість.
Батьки, ви не самі!
І ми в цей день, брати й сестри, радіємо разом з Іоакимом та Анною. Значимість їхньої святості Церква показує тим, що завжди наприкінці богослужіння, коли священик виголошує відпуст, він прикликає Христа, Божу Матір, святих, які того дня шануються, місцевошанованих святих, а наприкінці завершує: «…святы́х пра́ведных богооте́ц Иоаки́ма и А́нны». Цим Церква вказує на значимість цих людей в історії всього людства.
Сьогодні, брати й сестри, ми вшановуємо це блаженне подружжя і бачимо, що у святих не тільки, як каже прислів’я, друзі святі, а й діти бувають святі.
Ми, можна так сказати, сьогодні святкуємо батьківський день, бо, пам’ятаючи праведність Іоакима та Анни, ми з вдячністю згадуємо своїх батьків — і живих, і вже спочилих, — дякуючи їм за те, що вони привели нас на світ і вкладали щось добре в наше життя.
Сьогодні — день, коли батьки сугубо моляться за своїх дітей подружжю Іоакима та Анни, ввіряючи їхнім молитвам своїх дітей, онуків. Сьогодні — день, коли батьки моляться й до Божої Матері — Покровительки всіх матерів, Яка знає скорботу материнського серця не з чуток, бо Сама зазнала в житті скорботи й великого горя материнського.
Сьогодні матері й батьки радіють за своїх добрих дітей, дякуючи Богові.
Також сьогодні матері й батьки сумують за своїми непутящими, неслухняними дітьми, які відкидають їхню батьківську любов і через своє глупство та молодість намагаються щось побудувати у своєму житті без послуху своїм батькам.
Але ви не самотні сьогодні у своїй скорботі. Вашу батьківську молитву з вами поділяє подружжя Іоакима та Анни, які своїми молитвами здатні виховати наше потомство.
Сьогодні Божа Матір молиться разом з матерями, разом з батьками, бачачи їхнє щире прагнення та щире бажання бачити своїх дітей добрими, шанувальниками батьків, які не забували б Бога, зберігали б свою моральність і були б добрим прикладом для наступних поколінь — для онуків, для правнуків.
Ми сьогодні, брати й сестри, зібралися в храмі Божому, щоб Божу Матір привітати, запаливши свічку перед Її образом, помолившись старанно, приклавшись до святині Її святої ікони…
Ми сьогодні зібралися, щоб вшанувати та привітати Її батьків Іоакима й Анну та з щирим почуттям до них сьогодні помолитися. Як батьки Цариці Небесної, вони здобули особливе дерзновіння перед Престолом Божим, і ми молимося до них, аби вони дарували мир у сім’ях, взаєморозуміння, покірливість, знищили б усяку неприязнь, усяку злобу, якою ворог намагається зруйнувати християнську сім’ю. Аби вони допомогли виховати дітей та онуків і ті були для нас у старості втіхою, відрадою та радістю, як була радістю для Іоакима й Анни їхня Преблагословенна Дочка, майбутня Цариця Небесна.
Сьогодні, брати й сестри, збуваються пророчі слова Божої Матері. Сповідуючи Свою недостойність, Вона сказала, говорячи про Бога: «Я́ко призре́ на смире́ние Рабы́ Своея́». А потім продовжила: «Се бо, отны́не ублажа́т Мя вси ро́ди» (Лк. 1:48). Безліч народу сьогодні ублажають Її пам’ять, Її день народження, Її батьків. Пророчі слова Божої Матері збуваються.
«Чти отца́ твоего́ и ма́терь твою́»
І батьки, і діти, не забувайте, що Божа Матір зростала в любові, у смиренні, у послуху Своїм батькам.
Не забувайте Божих слів, які Господь промовив, явившись у громі й блискавках Мойсеєві на Синаї: «Чти отца́ твоего́ и ма́терь твою́, да бла́го ти бу́дет и да долголе́тен бу́деши на земли́» (Вих. 20:12). Ці слова, брати й сестри, збуваються в наш час.
Часто говорять про кавказьке довголіття — одні кажуть, що причина його в гірському повітрі, інші — у здоровій їжі, треті — ще в чомусь… Не можуть зрозуміти причину кавказького довголіття… Та у кавказьких народів шанування батьків дуже високе, на Кавказі немає жодного будинку для літніх людей — і Божа заповідь збувається: «Чти отца́ твоего́ и ма́терь твою́, да бла́го ти бу́дет и да долголе́тен бу́деши на земли́»!
Про силу смирення
Ми, брати й сестри, маємо розуміти, що смирення нас, дітей, стосовно своїх батьків, послух — це дуже важливі чесноти. Смирення — це велика чеснота, яку, дай Боже, нам здобути і стосовно батьків своїх, і стосовно духівників своїх, і стосовно старших, які щось добре нам радять.
Одного разу до одного пустельника, який жив у Фіваїдській пустелі, привели біснуватого чоловіка та просили пустельника, аби він його зцілив. Той, помолившись, сказав бісу: «Вийди з Божого створіння». І біс тоді, скрегочучи зубами, відповів: «Вийду, якщо відповіси мені на питання: хто є козліща і хто є вівці?». Преподобний, схиливши голову, сказав: «Козліща — це такі, як я; а овець Своїх знає Господь». Тоді біс закричав: «Виходжу, бо твоє смирення опалює мене», — і вийшов з цієї стражденної людини.
Пам’ятайте, брати й сестри, що смирення творить великі чудеса, вирішує великі проблеми. Смирення дарує благодать Божу, силу Божу. А перебуваючи в Божій благодаті, людина поводиться зовсім інакше, зовсім інакше мислить, зовсім інакше ставиться до всього й зовсім інші має почуття — коли перебуває у смиренні та в благодаті.
А гордим Бог противиться (див. Притч. 3:34; Як. 4:6; 1 Пет. 5:5). Горда людина не може навіть називатися розумною, бо вона відкидає слова Господні, які Господь сказав про смирення: «Прииди́те… научи́теся от Мене́, я́ко кро́ток есмь и смире́н се́рдцем, и обря́щете поко́й душа́м ва́шим» (Мф. 11:28–29).
Людина, яка відкидає Божі слова, не може бути розумною. А отже, і слухати таку людину немає чого, і наслідувати її дії та вчинки теж немає чого.
Не забувайте про молитву!
Поможи, Господи, вам, брати й сестри, бути молитвениками за своїх дітей, щиро молячись за їхні безсмертні душі!
Дай, Боже, і дітям шанувати своїх батьків, бути слухняними, перетворити їхню старість на радість, останні дні й хвилини їхнього життя — на втіху. І в майбутньому ніколи не забувайте, брати й сестри, молитися за своїх батьків — чи то вони живі, чи вже залишили нас у цьому земному житті, але й тоді вони все одно живі у вічності. Не забувайте сьогодні молитися за них!
Сьогодні день батьків, молитвеників за своїх дітей. І сьогодні день дітей, молитвеників за своїх батьків, які нехай постануть перед Богом у блаженній вічності, там, де Ангельські Сили, де Сама Пречиста Божа Матір та Її праведні батьки радіють у світлості Небесного Царства, перебуваючи разом з Богом та Його святими. Амінь.
Цей запис також доступний на: Russian
Ukrainian
Русский