Прославлення отців Святогірських

Виконуючи слова Святого Євангелія: «Не ставлять світильник під посудину, а на під свічник, і світить усім» (див. Мф. 5:15), — Церква Христова являє нині світові нових угодників Божих, які сяють світлом божественної благодаті.

Високим прикладом свого богомудрого житія преподобні Святогірські, ясно просвітлюючи морок гріховний, являють народу Божому вірний взірець спасіння у Бозі.

Прославляючи цих угодників Божих та споглядаючи благий перебіг їхнього життя, піднесімо подяку Подавачу усіх благ Господу та Його Пречистій Матері, під Покровом Якої просіяли дивним житієм та благочестям християнським преподобні отці Святогірські, та, наслідуючи їхній подвиг, йтимемо слідом за ними до Христа, Який є і Путь, і Істина, і Життя (див. Ін. 14:6).

У 2008 році, 11-12 липня, у древній обителі та молодій Святогірській Лаврі звершилося велике торжество, на яке зібралося багато тисяч паломників, безліч духовенства України, Росії, Білорусії: були прославлені отці Святогірської обителі, які подвизалися у Святих Горах у XVII, XVIII, XIX та ХХ століттях.

Зусиллями боголюбивих людей: архіпастирів, пастирів, православних мирян — за сприяння Божого Промислу — старанно готувалася ця подія.

Уповаючи на милість Божу, Владика Арсеній, братія обителі, благочестиві миряни з року в рік покладали труд, аби з Божою допомогою наблизити торжество прославлення отців Святогірських. Міру цих трудів, діяльної любові та відповідальності знає тільки Господь, Цариця Небесна, Покровителька Гір Святих, та ті святі, прославлення яких чаяла обитель в особі її трудівників та шанувальників.

Так, на час канонізації були відшукані місця поховань святогірських подвижників, які почивали у різних місцях Харківської, Донецької та Луганської областей, а також віднайдені їхні чесні останки.[1] Мощі були обрітені трудами єпископа Аліпія, архімандрита — а потім — єпископа Арсенія, братії обителі. На час канонізації також було складено та опубліковано життєписи богоносних угодників Божих (ієродиякон Авраамій, Олег Євдокимов, Сергій Горохов). Написано образ собору святогірських подвижників (ієродиякон Мартирій). Складено молитву, тропар і кондак Святогірським святим (за редакцією владики Арсенія). Надруковано великий фотоальбом з текстовим супроводом, у альбомі вмістили зображення Святогірської обителі та її відомих подвижників (ієродиякон Лазар, ієродиякон Авраамій, Олег Євдокимов). Виготовлено гідні раки для мощей угодників Божих (ієродиякони Іпатій, Агафангел). Пошито прекрасні за своїм виконанням облачення для чесних мощей святогірських подвижників (сестри Богородичної обителі під керівництвом ієромонаха Всеволода). До комісії з канонізації при Синоді Української Православної Церкви було подано усі необхідні для канонізації документи і прохання щодо розгляду питання про прославлення святогірських подвижників XVII, XVIII, XIX та XX століть.

Необхідно сказати, що особливими трудами у справі прославлення отців Святогірських знаменувалася допомога Владики Аліпія (Погребняка), який надав зібрані ним відомості про богоносних отців Святогірської обителі, а також намісника Святогірського монастиря, архімандрита — пізніше — єпископа Арсенія (Яковенка), який поклав для влаштування цієї богоугодної справи багато сил, турбот і талантів. Спільно з ними турбувалася про прославлення угодників Божих братія монастиря, яка вболівала за славу Святогір’я, і ті православні доброчесні люди, котрі являли свою любов до святині богообраного місця.

Усі вони рік у рік ретельно, буквально по крихтах вишукували відомості про подвижників благочестя, які покладали своє спасіння у Святих Горах. Адже якщо життєписи, нариси і замітки про преподобних отців Святогірських, які жили в XIX столітті, завдяки дореволюційним публікаціям, що відносяться до другої половини XIX – початку XX століть, були відомі, то дані про богоносних отців XVIII і XX століть доводилося старанно видобувати, доповнювати та опрацьовувати протягом багатьох років. Враховуючи необхідність збору й вивчення матеріалів, пов’язаних з життєдіяльністю святогірських подвижників, а також масштаби подальшої праці у справі прославлення духоносних старців, обитель в особі намісника Святогірського Арсенія, ієродиякона — а з часом — ієромонаха Лазаря (Терещенко) багаторазово, протягом низки років, направляла запити у різноманітні архіви України та Росії, аби відомості стосовно святогірських насельників, що зберігаються в їхніх надрах, побачили світ. У підсумку братії Святогірського монастиря, її боголюбивим помічникам вдалося зібрати розлогі й безцінні за своєю значимістю документи, які зберігаються у архівах Донецька, Харкова, Луганська, Нижнього Новгорода, Москви, Санкт-Петербурга, Володимира, Києва, Архангельска тощо [2]. Співробітники цих організацій, відгукуючись на прохання обителі, нерідко надсилали необхідні відомості: довідки, кримінальні справи, виписки зі слідчих протоколів, послужні списки і т. ін.; іноді ж ці архіви доводилося відвідувати комусь з братії або добровільних помічників, щоб власноруч доставити до монастиря наявні там матеріали. 

Крім збору офіційних документів, Святогірська обитель, ревнуючи про повноту джерел, зверталася до віруючих із проханням поділитися відомостями про святогірських подвижників ХХ століття. В результаті було зібрано безліч спогадів про угодників Божих, які силою Божою подавали чудотворну допомогу, напоумлення, душекорисні настанови, богомудрі поради і які прикладом власного життя повчали шляху спасіння. Серед цих спогадів нерідко зустрічалися виняткові свідчення про життя духоносних отців, їхні чудотворні діяння, христову любов до ближніх, пророкування тощо. Ці дорогоцінні знання надавалися приватними особами — православними християнами, котрі особисто знали й окормлялися у святогірських старців у минулому столітті. У підсумку, завдяки допомозі Божій, труди багатьох шанувальників святогірських подвижників були оформлені у Святогірський патерик, що складається з трьох томів, і з благословення Преосвященнішого Арсенія, єпископа Святогірського, опубліковані силами Святогірської Лаври у липні та серпні 2008 року.

Заседание Священного Синода УПЦ МП 8 мая 2008г.
Заседание Священного Синода УПЦ МП 8 мая 2008 г.

І ось нарешті сталася довгоочікувана подія — Господь благословив прославити святогірських святих, які несли подвиг у Святих Горах. 8 травня 2008 року в Києво-Печерській Лаврі, у предстоятельській резиденції, під головуванням Блаженнішого Володимира, митрополита Київського та всієї України, відбулося засідання Священного Синоду Української Православної Церкви, в якому взяли участь митрополит Одеський та Ізмаїльський Агафангел, митрополит Луганський та Алчевський Іоанникій, митрополит Хмельницький та Старокостянтинівський Антоній, архієпископ Хустський та Виноградівський Марк, архієпископ Миколаївський та Вознесенський Питирим, архієпископ Білоцерківський та Богуславський Митрофан, керуючий справами УПЦ, а також єпископ Горлівський та Слов’янський Митрофан.

Заслухавши рапорт Преосвященного Єфрема, архієпископа Криворізького та Нікопольського, голови Синодальної комісії з канонізації святих УПЦ, про зачислення до лику місцевошанованих святих подвижників благочестя, «иже во Святых Горах на Донце подвизавшихся», Священний Синод, розглянувши житія, труди, подвиги, чудеса і народне шанування цих подвижників благочестя, прийняв історичне рішення та УХВАЛИВ: 

Благословити для місцевого прославлення та вшанування:

в лику святителів:

1) Єпископа Крутицького Іларіона (Григоровича, †1760) — пам’ять 16 грудня;

в лику преподобних:

2) Архімандрита Фадея (Кокуйловича, †1758) — пам’ять 7 червня;

3) Архімандрита Рафаїла (Мокренського, †1765) — пам’ять 23 лютого;

4) Архімандрита Арсенія (Митрофанова, †1859) — пам’ять 25 жовтня;

5) Архімандрита Германа (Кліци, †1890) — пам’ять 26 квітня;

6) Архімандрита Софронія (Смирнова, †1921) — пам’ять 1 серпня;

7) Ієросхимонаха Лонгина (Грифцова, †1882) — пам’ять 27 липня;

8) Ієромонаха Феодосія (†1850) — пам’ять 2 листопада;

9) Ієромонаха Кіпріана (Манька, †1874) — пам’ять 8 липня;

10) Ієромонаха Іоанникія (Аверкієва, †1882) — пам’ять 23 лютого;

11) Ієромонаха Ісаакія (Головіна, †1903) — пам’ять 8 серпня;

в лику преподобносповідників:

12) Архімандрита Іоїля (Озерянського, †XVII ст.) — пам’ять 24 вересня;

13) Архімандрита Трифона (Скрипченка, †1939) — пам’ять 14 травня;

14) Схиархімандрита Михаїла (Галушка, †1961) — пам’ять 24 березня;

15) Ігумена Іоанна (Стрєльцова, †1970) — пам’ять 24 вересня;

в лику Христа ради юродивих:

16) Монаха Феофіла (Шароніна, †1868) — пам’ять 12 лютого.

Також Священний Синод постановив:

– затвердити іконописне зображення Святогірських святих;

– затвердити представлені проєкти тропаря та кондака Собору Святогірських святих;

– останки Святогірських святих, у кого такі є, вважати святими мощами;

– пам’ять Собору Святогірських святих відзначати 11/24 вересня;

– піднести подяку Всемилостивому Богу, «дивному во святих Своїх», що явив нам нових молитвеників за нашу Святу Церкву та наш народ.

11 липня 2008 року для участі у цій радісній події до Святогірської Лаври прибули архієреї. Високих і дорогих гостей приймав Преосвященніший Арсеній, єпископ Святогірський, який з великою любов’ю та старанням багато піклувався про влаштування цього славного та всехвального для обителі торжества.

Всенічне бдіння під свято апостолів Петра і Павла очолив митрополит Воронізький та Борисоглібський Сергій в співслужінні інших ієрархів, духовенства та братії Святогірської Лаври.

У суботу, 12 липня, в Свято-Успенському соборі Святогірської Лаври була звершена Божественна літургія, за якою відбувся чин прославлення в лику святих собору святих отців, які у Святих Горах на Дінці просіяли. В урочистому богослужінні на чолі з Блаженнішим митрополитом Київським та всієї України Володимиром взяли участь 18 архієреїв:

– митрополит Воронізький та Борисоглібський Сергій;

– митрополит Донецький і Маріупольський Іларіон, священноархімандрит Свято-Успенської Святогірської Лаври;

– митрополит Дніпропетровський та Павлоградський Іриней;

– митрополит Луганський та Алчевський Іоанникій;

– архієпископ Криворізький та Нікопольський Єфрем;

– архієпископ Херсонський і Таврійський Іоанн;

– архієпископ Ізюмський Онуфрій, вікарій Харківської єпархії;

– архієпископ Конотопський та Глухівський Лука, намісник Різдва Богородиці Глинської пустині;

– єпископ Аліпій;

– єпископ Чернігівський та Новгород-Сіверський Амвросій;

– єпископ Святогірський Арсеній, намісник Свято-Успенської Святогірської Лаври, вікарій Донецької єпархії;

– єпископ Горлівський та Слов’янський Митрофан;

– єпископ Макіївський Варнава, вікарій Донецької єпархії;

– єпископ Бердянський та Приморський Єлисей;

– єпископ Сєверодонецький і Старобільський Агапіт;

– єпископ Бориспільський Антоній, ректор Київських Духовних Академії та Семінарії;

– єпископ Переяслав-Хмельницький Олександр.

Ієрархам співслужив сонм духовенства та лаврська братія. За Божественною літургією після малого входу було відслужено останню заупокійну літію за спочилими подвижниками, після чого з промовами виступили два ієрархи. Єпископ Криворізький та Нікопольський Єфрем зачитав виписку з Журналу № 38 засідання Священного Синоду Української Православної Церкви, на якому було прийнято рішення про причислення до лику святих собору подвижників, які у Святих Горах на Дінці просіяли, про затвердження тропаря, кондака та ікони для вшанування. Далі єпископ Горлівський та Слов’янський Митрофан зачитав короткі Житія кожного зі святогірських подвижників.

Після цього під спів тропаря новопрославленим святим з вівтаря було винесено ікону із зображенням собору святогірських подвижників, і Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший митрополит Володимир звершив перше молитовне поклоніння перед святим образом та раками зі святими мощами, які знаходяться тут же, у Свято-Успенському соборі. Приклад архіпастиря наслідували інші ієрархи та духовенство, після чого продовжилося богослужіння. Після літургії у Свято-Успенському соборі відбувся святковий молебень з виголошенням многоліття Предстоятелю Української Православної Церкви, ієрархам, духовенству й усім, хто зібрався.

Далі з вітальним словом до присутніх звернувся митрополит Воронізький та Борисоглібський Сергій, який сердечно поздоровив усіх з надзвичайно величною подією не лише в житті Святогірської Лаври та Донецької єпархії, а й усієї Української Православної Церкви — з прославленням у лику святих Собору святих отців, які во Святих Горах на Дінці просіяли. У своєму слові він підкреслив значущість події, що зібрала у Святогірській Лаврі безліч людей. Від імені присутніх ієрархів Владика також щиро подякував священноархімандриту Святогірської Лаври митрополиту Іларіону та наміснику обителі єпископу Арсенію за теплий прийом. Митрополит Сергій висловив упевненість, що молитвами новопрославлених святогірських подвижників Святогірська Лавра та весь православний Донбас і надалі духовно процвітатиме та благоукрашатиметься. Своєю чергою намісник обителі єпископ Святогірський Арсеній подякував Предстоятелю Української Православної Церкви Блаженнішому митрополиту Володимиру, ієрархам та духовенству за участь в урочистостях.

Для древнього Святогір’я 12 липня — не тільки вселенське свято вшанування святих первоверховних апостолів Петра і Павла, завершення посту, але й та видатна подія, якої у Святих Горах, огорнутих довгою чередою століть, не було ще ніколи. 12 липня — день прославлення преподобних отців Святогірських, які просіяли на цьому Богом створеному місці во славу Христа своїми подвигами. Це день шанування чадами Церкви Христової усіх тих угодників Божих, які явили святу правильний образ спасіння у Господі, самим своїм життям засвідчили віру та любов до Нього та яких Церква Христова нині урочисто прославляє в різних ликах божественної святості: святительському, преподобному, преподобносповідницькому та у лиці юродивих Христа ради. Прославлення нових святих — символ того, що Господь посилає нам нових заступників та молитвенників, котрі закликають нас добре трудитися у своєму житті, аби ім’я Боже прославлялося на землі, аби укріплювалося благочестя та ніякі зовнішні знегоди не руйнували б устрою нашої Церкви, Церкви Христової.


[1] На момент урочистого прославлення 12 липня 2008 р. було обрітено та перенесено до Успенського собору Святогірської Лаври мощі таких отців Святогірських: прп. Феодосія, ієромонаха Святогірського (†1850), прп. Арсенія, архімандрита Святогірського (†1859), прп. Кіпріана, ієромонаха Святогірського (†1874), прп. Лонгина, ієросхимонаха Святогірського (†1882), прп. Іоанникія, ієромонаха Святогірського (†1882), прп. Германа, архімандрита Святогірського (†1890), прп. Ісаакія, ієромонаха Святогірського (†1903), прп. спов. Трифона, архімандрита Святогірського (†1939), прп. спов. Михаїла, схиархімандрита Святогірського (†1961), прп. спов. Іоанна, ігумена Святогірського (†1970). Святі мощі прп. Іоанна Затворника були підняті ще 5 травня 1989 р., а прославлені — 24 серпня 1995 р.

[2] Перелік основних архівів, документами яких користувалася Святогірська обитель під час укладання життєписів святогірських подвижників: ДАДО — Державний Архів Донецької Області; ДАХО — Державний Архів Харківської Області; ДАЛО — Державний Архів Луганської Області; ДАНО — Державний Архів Нижньогородської Області; РДАДА — Російський Державний Архів Давніх Актів (Москва); РДБ — Російська Державна Бібліотека (Москва); ЦІАМ — Центральний Історичний Архів Москви; РДІА — Російський Державний Історичний Архів (Санкт-Петербург); ЦДІАУ — Центральний Державний Історичний Архів України (Київ); ЦДАВОВУ — Центральний Державний Архів Вищих Органів Влади України (Київ) та інші архіви; а також архіви різних єпархій РПЦ.

Відеосюжет «Прославлення Святогірських подвижників. 12.07.2008 р.»

Фотоальбом «Прославлення Святогірських подвижників» Яндекс Фотки    Логотип flickr

Цей запис також доступний на: Russian